Засідання педагогічної ради ліцею

28 грудня відбулося чергове засідання педагогічної ради ліцею.

Директор Бабенко О.А. запропонувала обговорення проблеми педагогіки партнерства у вигляді обговорення в групах учителів за такими напрямами: 1) реалізація проблеми в ланці «учитель-учень»; 2) реалізація проблеми «учитель-учитель». Директор зауважила, що стан проблеми в межах ланки «учителі-батьки» стане темою окремого обговорення.

Роботу в групах було запроваджено в 5 етапів:

  1. Сутність педагогіки партнерства, її традиції в Україні і європейський досвід.
  2. Стан проблеми в українській освіті за результатами статистичних даних.
  3. Обговорення в групах прийомів і форм педагогіки партнерства за напрямами.
  4. Визначення показників «шкали толерантності» з означених проблем у ліцеї.
  5. Визначення «проблемного кола» й шляхів розв’язання порушеної проблеми.

 

У процесі роботи груп було опрацьовано відповідні розділи Концепції нової української школи, Порадника для вчителя НУШ, актуальних наукових публікацій, де, зокрема, зазначено:

нова школа працюватиме на засадах педагогіки партнерства, в основі якої – спілкування, взаємодія та співпраця між учителем, учнем і батьками. Учні, батьки та вчителі, об’єднані спільними цілями та прагненнями, є добровільними та зацікавленими однодумцями, рівноправними учасниками освітнього процесу, відповідальними за результат. Взаємодія батьків, учня, педагога і керівника школи – незамінна для формулювання індивідуальних освітніх траєкторій та втілення їх в індивідуальних навчальних планах кожного учня. Така можливість передбачена новим законом «Про освіту» і буде деталізована у профільному законі “Про повну загальну середню освіту”.

Основні принципи цього підходу:

  • повага до особистості;
  • доброзичливість і позитивне ставлення;
  • довіра у відносинах;
  • діалог – взаємодія – взаємоповага;
  • розподілене лідерство (проактивність, право вибору та відповідальність за нього, горизонтальність зв’язків);
  • принципи соціального партнерства (рівність сторін, добровільність прийняття зобов’язань, обов’язковість виконання домовленостей).

Це – критерій, за яким можна оцінювати якість освітнього процесу, а також новий інструментарій навчання менеджменту. Наприклад під час інституційного аудиту школи. Відтак необхідне чітке розуміння природи цього явища і уявлення, як згадану вагу відповідальності краще розподіляти.

Педагогіка партнерства важлива і незамінна з огляду на те, що:

По-перше, сприяє створенню атмосфери, в якій найкраще розкривається потенціал кожного учня, формується його ініціативність і креативність. А це – один із ключових активів сучасного світу.

По-друге, партнерство задовольняє потребу в значимості і приналежності та зменшує рівень стресу, що, зрештою, допомагає інтелекту працювати ефективніше.

По-третє, такий формат стосунків найкраще готує молодих людей до професійної діяльності і ролі активного громадянина у відкритому світі.

 

Настанова на партнерство у школі міцно закорінена в національній педагогічній традиції. За системою Василя Сухомлинського, виховання особистості має здійснюватися через тріаду “школа – сім’я – громадськість”.

У своїх працях (зокрема, “Людина неповторна”, “Серце віддаю дітям”) ще в 1960-х роках класик педагогічної думки писав, що дитина – це активний і самодіяльний індивід, який не “вчиться на дорослого”, а живе повноцінним і цікавим життям. Отже, до неї слід ставитися доброзичливо і з розумінням.

За ближчого розгляду виявляється, що такі ідеї у Сухомлинського виникали тому, що він мав відкритий допитливий розум і мислив резонансно з провідними інтелектуалами світу. У тих, хто мислив вужчими категоріями і орієнтувався на вказівки керівництва, а не на принципи, ідеї вироджувалися в доктринерство. Отже, сенси, які акумулював у своїх працях Сухомлинський, на Батьківщині тривалий час обмежувалися цитуванням.

 

Під час обговорення проблеми в групах висловлювалися думки:

– розподіл функцій вчителя та учня полягає в  організації їхньої співпраці. До функцій вчителя входить ретельно підготувати дитині навчальне завдання, продумати в деталях хід його розв’язання різними групами учнів тощо. Функція учня – на добровільних засадах прийняти запропоновану вчителем задачу як свою і самостійно її розв’язувати. У такому випадку обидва учасники навчання і виховання – вчитель і учень – рівноправні, вони – суб’єкти діяльності. Ніхто ні над ким не вивершується і не застосовує владу. Так реалізується ідея рівності. На жаль, не кожен учитель має достатній запас любові до дітей, але кожен може побудувати навчання так, щоби дитина почувала себе вільною і час від часу забувала, що в класі є наглядач. Цей тип взаємин для навчально-виховного процесу є оптимальним, оскільки з одного боку, він 6 зберігає за вчителем функцію управління, а з іншого – надає учневі можливість діяти самостійно.

 

– змінюються вимоги до вчителя: він сьогодні не ретранслятор, а вчитель – коуч, тренер, фасилітатор. Якщо раніше вчитель лише давав готові відповіді на питання, то нині ця траєкторія змінилась. Сьогодні вчитель допомагає учням сформулювати власні питання, вчить їх правильно ставити й шукати на них відповіді. Вчитель має робити виклики учням, мотивувати їх добиватися більшого, надихати створювати, тобто виконувати роль тьютора (це той, хто допомагає, індивідуально працює, виявляє освітні запити, планує освітню діяльність, організує рефлексію, проектує наступні кроки в освіті, застосовує методи навчання, заснованих на співпраці, активній участі дитини в навчанні).

 

– дуже часто діти сприймають свободу як вседозволеність. Таке сприйняття свободи для дитини не може дати їй нічого корисного. Тому важливо навчити дітей такому слову як «договір». Перевага договору полягає у тому, що його не можна розірвати в односторонньому порядку. У договорі завжди є дві сторони. Через спілкування з батьками, вчителями, вихователями, однолітками ми вчимо дитину домовлятися. Ця навичка надає дитині кращого розуміння того, що є свобода: вона може або конкурувати, або дружити з навколишнім оточенням. Через дружбу її коло свободи не обмежується, а навпаки, розширюється.

Учасниками груп було розглянуто стан реалізації проблеми в європейських країнах:

на означення дефініції поняття «педагогіка партнерства» в англомовних джерелах найчастіше використовується поняття FamilySchool Partnership.

Дослідники Національної агенції вдосконалення шкіл (Agency for School Improvement) узагальнили досвід шведських шкіл і запропонували систему координат, в якій розкриваються різні аспекти партнерства в навчанні. Її утворено осями “індивідуальне – колективне” та “формальні і неформальні (методики та інструменти)”.

В арсеналі формальних практик – індивідуальний план для кожного учня і бесіди, спрямовані на розвиток, зустрічі з батьками, їхню участь у наглядових радах та інформування за допомогою різноманітних цифрових інструментів. Неформальні підходи передбачають діалог, “клімат у школі, що заохочує, довірливі стосунки (на індивідуальному рівні) та навчальні цикли з батьками, виконання батьками ролі саппортера в навчанні і навіть батьківські вечірки та зустрічі у кав’ярні.

 

В Австралії Департамент освіти, працевлаштування і трудових відносин розробив FamilySchool Partnerships Framework. Цей документ – своєрідний путівник для учасників освітнього процесу.

Ось його основні зауваження:

  1. сімейно-шкільні ініціативні групи для планування, організації, впровадження та оцінки партнерства;
  2. шкільні політики та процедури, що дають змогу чітко визначати та застосовувати принципи та практики ефективного партнерства;
  3. мережі підтримки шкільних спільнот, на основі яких відбувається обмін ідеями та найкращими практиками;
  4. періодичне звітування школи перед громадою.

 

Керівник освітнього напряму OECD Андреас Шляйхтер у роботі “Найкращий клас у світі: як створити освітню систему 21-го століття” наголошує в руслі проблеми, що серед молоді, яка відчує, що складає частину шкільної громади, набагато більша ймовірність отримати кращі академічні результати й бути більш умотивованими у школі.

 

Під час роботи груп було оприлюднено такі показники рівня толерантності в ланці «учитель-учень»:

  • 45% учнів звертається про допомогу до вчителя лише в разі виникнення проблем.
  • 11%учнів категорично відповіли «ні» на питання «Чи є серед учителів такі, до кого ви звертаєтеся в разі виникнення проблем».
  • Тільки 4% учнів радяться з учителем у разі виникнення особистих проблем.
  • У 47% учнів виникають проблемні ситуації й непорозуміння з учителями.

Серед якостей, притаманних справжньому вчителю, 73% учнів на перше місце поставили любов до дітей, уміння вчителя індивідуально підходити до розвязання їхніх проблем. На друге місце учні поставили такі якості, як доброзичливість, порядність, терпіння вчителя. І тільке третє місце посіли якості «професіоналізм», «почуття гумору».

У процесі обговорення проблеми учасниками було визначено проблеми в формуванні партнерських відносин

з учнями:

  • побудова відносин з позицій старшого і сильного;
  • проблемоцентризм учителя;
  • відсутність стійкого бажання налагоджувати комунікацію з учнями й дослухатися їх проблем;
  • «урівнювання» учнів, невміння бачити таланти й обдарованості кожного;
  • дистанційність спілкування;
  • одностороннє прийняття рішень.

З колегами:

  • відстороненість у розв’язанні проблем іншого;
  • недостатність взаємоповаги у відносинах;
  • недостатність заходів методичного характеру, що розкривали б педагогічний потенціал кожного вчителя;
  • втрата культури спільного відпочинку й дотримання ліцейських традицій.

Запропоновано такі напрями розвязання проблеми педагогічного партнерства в умовах ліцею:

  • Партнерська орієнтація на виконання всіх завдань навчально-виховного процесу.
  • Чітке зобов’язання працювати разом, щоб сприяти заохоченню навчальних досягнень дитини; підтримці колег.
  • Часте спілкування двосторонньої спрямованості з учнями; педагогами.
  • Рівноправність і добровільність виконання двосторонніх зобов’язвнь
  • Формування культури розмаїття і визнання важливості розмаїття у творенні позитивного навчального середовища в ліцеї.
  • Чіткий розподіл ролей, означених спільно і з метою підтримки; фомування вмінь домовлятися. У роботі з учнями цілі визначаються спільно і можуть делегуватися.

Залишити відповідь

Назва *
E-mail *
Сайт