НАРКОМАНІЯ ХВОРОБА, ЩО ВІДБИРАЄ ЖИТТЯ

«Людина є ніщо інше,

 як її вчинки». 
Гегель 

«Життя саме по собі — ні благо, ні зло; 
воно вмістилище і блага, і зла, дивлячись по тому, 
на що ви самі його перетворите».
 
                                    М. Монтень

Наркоманія це хвороба, що виникає внаслідок вживання наркотичних речовин та призводить до глибокого руйнування організму і навіть смерті. Існує два види наркоманії моно наркоманія (вживання якогось одного наркотику) і полі наркоманія (вживання декількох видів наркотиків одночасно). Якщо наркоман не отримує наркотик тривалий час, у нього з’являється абстиненція – болісні відчуття, які не кожен витримує і може навіть померти.

Підлітки вживають наркотики у шість разів частіше, ніж люди інших вікових груп.

За останні 10 років смертність від вживання наркотиків збільшилась у 12 разів, а серед підлітків у 42 рази!

Середня тривалість життя наркоманів 4 –  4,5 роки після першої спроби! 
Наркоманія є джерелом поширення ВІЛ-інфекції.

70% ін’єкційних наркоманів є носіями вірусів СНІДу!

Кількість злочинів, пов’язаних з наркотиками та сильнодіючими речовинами наркотичного походження за останні п’ять років збільшилась у 6 (шість) разів.

НАСЛІДКИ ВЖИВАННЯ НАРКОТИКІВ

      Відомі вчені 1.1. Мечников, О.О. Бого­молець вважали, що нормальна тривалість життя людини 150-160 років. Чому ж тоді люди не до­живають до цього віку? Відомий фізіолог Павлов казав: «Ми скорочуємо життя негідним ставлен­ням до свого організму». Звичайно, люди, що приймають наркотики, не відзначаються міцним здоров’ям.

        Наркоманія – жахлива хвороба. Роблячи важливі кроки в житті, гарно все

обміркуй, щоб потім не жалкувати. Наркоманія – загроза, страждання. Отруює, знищує, страчує. Тягар для суспільства – біль для сімей.

Механізм розвитку залежності від наркотичних речовин

Залежність стає згубною, коли:

  1. 1. Обмежує можливості особистості в самореалізації.
  2. 2. Негативно впливає на стосунки між людьми.
  3. 3. Створює конфліктні ситуації між осо­бистістю і суспільством.
  4. 4. Спричиняє психічну і фізичну залежність.

      Соціальна залежність:

Незмінною умовою цієї стадії є наявність гру­пи, де вживають наркотики.

      Фізична залежність:

Настає після того, як організм включає нарко­тики в процес обміну речовин. Це непереборна фізична потреба. На цій стадії людина потребує лікування.

      Психічна залежність:

На цій стадії змінюється поведінка людини. Во­на починає вживати наркотики з метою відчути певні емоції.

Ти вільна людина. Ти можеш обрати те, що хо­чеш. Ти маєш на це право. Але чи потрібні тобі наркотики? Невже-ти проміняєш радість здорово­го життя на прикрий кінець у світі наркотичних примар?

    А скільки знаменитостей стали жертвами пагубної звички. До вашої уваги і жахлива історія про страшну хворобу – наркоманію. Ця історія трапилась рано-вранці 3 жовтня 1849 року. На землі лежав виснажений чоловік, який іноді подавав слабкі ознаки життя, щось оглядався, несподівано посміхався. Поліцейський довго дивився на нього, ніяк не міг зрозуміти, що з ним. Раптом зрозумів. Це ж наркоман. Поліцейсь­кий доправив чоловіка в лікарню. Той був без свідомості і, не приходячи до тями, помер. Лише через деякий час з’ясувалося, що це був великий американський письменник Едгар По (1809-1849 рр.).

«ВУЗЛИКИ НА ПАМ’ЯТЬ»

(поради для тих, хто ще має сумніви, спробувати наркотики чи ні)

  1. 1. Найголовніше – вміти сказати: «НІ!», коли тобі пропонують спробувати наркотик, будь-хто!
  2. Не бійся виглядати «білою вороною» у ком­панії – це є твоє життя, і саме тобі вирішувати свою долю!

ПАМЯТАЙ – «Наркоманія» найтяжча хвороба, яка без сумніву веде до смерті.

Залежність від наркотиків емоційний стан, для якого характерно: 
– непереборне бажання постійного прийому наркотиків, мета придбати його будь-якою ціною; 
– збільшення вживаної дози наркотичного засобу в залежності від потреби організму; 
– психічна залежність (психологічна або емоційна) вживання наркотиків;

Звикання – звичка людини, для якої характерне: 
– підвищене бажання подальшого вживання наркотичних засобів з метою поліпшення настрою; 
– тенденція до збільшення дози наркотиків; 
– незначна фізична, але висока психічна залежність.

Cлід усвідомити, що ця хвороба має 4 етапи: 
1. «Я не наркоман!» (перекладаємо: відмова від своєї залежності, яка для всіх, окрім пацієнта, є наявною). 
2. «Я ненавиджу всіх» (перекладаємо: агресія на все навколо і на всіх навколо від розчарування у п. 1). 
3. «У мене повна депресія і нудьга!..» (перекладаємо: депресія від усвідомлення розвитку свого шляху до цвинтаря). 
4. «Так, я такий, але з цим треба щось робити…» (перекладаємо: усвідомлення своєї хвороби і пошук шляхів вилікування).

ПАМЯТАЙ! За будь-яких обставин необхідно відмовитись від спроби «скуштувати» наркотичні засоби. Бо навіть перші спроби можуть скінчитися звиканням до цих отруйних речовин. Ви повинні чітко собі уявити: наркоман це смертник, він обов’язково загине, якщо своєчасно не припинить вживати наркотики. І чим довший час вживають наркотики, тим складніше стає вилікування.

Якщо вже так сталося – не треба приховувати свою хворобу. Навколо є багато людей, які готові допомогти вам: батьки, вчителі, лікарі, старші товариші. І якщо ви потрапили до лабіринту наркозалежності, знайте, що є люди, які здатні допомогти вам знайти дорогу до виходу з нього.

Давайте замислимось!

Профілактика «шкідливих звичок» це в першу чергу інформація про згубний вплив на організм людини нікотину, алкоголю, наркотичних речовин. Кожен учень повинен знати, що нікотин, алкоголь, наркотики  – отрута, яка знищує людину, руйнуючи здоров’я, послаблюючи волю, позбавляючи людину життєвих і моральних цінностей.

Треба ставитись з повагою до свого організму та поважати здоров’я оточуючих, тому що шкідливі звички однієї людини негативно впливають на організм іншої.

ПАМ’ЯТАЙТЕ: здоров’я, справжня радість життя і щастя не сумісні з тютюном, наркотиками і спиртними напоями. Живіть здоровим життям! Дайте змогу вашим дітям і онукам народитись здоровими і щасливими!

Наше здоров’я у наших руках. 
Ми всі за здоровий спосіб життя! 
Тому кожен учень у школі затям: 
«Шкідливі звички» не мода, не клас, 
Куріння це лиш заборона для нас. 
Ти в нікотині ніщо не знайдеш, 
А власною рукою себе ти уб’єш. 
І склянка горілки твій розум туманить, 
А інколи навіть на злочини тягне. 
Як з «змієм зеленим» ти будеш товариш, 
То гідність і розум свої ти утратиш. 
Наркотики смерть, небезпечність і зле 
Він швидше за інших здоров’я уб’є. 
Мій друже! Школяре! Дитино моя! 
Я вчитель, твій друг, може, мама твоя 
Благаю, прошу, установу даю 
Піклуйся з дитинства про долю свою. 
За гроші не купиш: здоров’я й батьків, 
Тому бережи їх з дитячих років!

 

ЩАСТЯ І МІЦНОГО ЗДОРОВ’Я ВАМ!

ЦИВІЛЬНА, АДМІНІСТРАТИВНА ТА КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ

Серед підлітків є поширеною думка, що до повноліття за їх правопорушення відповідають батьки. Але, насправді, це твердження є помилковим. Законодавством передбачено конкретні випадки, коли юридична відповідальність неповнолітніх починається з 16 років, а за вчинення деяких кримінальних злочинів і з 14 років.

Що ж таке юридична відповідальність

Юридична відповідальність – це вид соціальної відповідальності, що полягає в застосуванні державою до правопорушника певних заходів примусу, передбачених санкціями правових норм. Загалом можна виділити цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Особливості цивільної відповідальності дітей

Цивільно відповідальність – це встановлені законом юридичні наслідки за невиконання або неналежне виконання особою обов’язків, зобов’язань, що пов’язані з порушенням  цивільних прав другої сторони.  Переважно цивільна відповідальність зводиться до компенсації завданих збитків і носить майновий характер.

Малолітні особи, тобто діти віком до 14 років не відповідають за заподіяну шкоду. Згідно зі ст. 1178 ЦК України за заподіяну шкоду особами, які не досягли 14 років, несуть відповідальність їхні батьки (усиновлювачі), опікуни, навчальні, виховні та інші заклади, якщо вони не доведуть, що шкоду було завдано не з їх вини.

Щодо цивільної відповідальності осіб віком 14-18 років, то неповнолітній самостійно відповідає за невиконання договору, укладеного ним самостійно, а також за згодою батьків.

Однак, якщо в неповнолітнього немає майна, достатнього для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть його батьки.

У випадку заподіяння шкоди неповнолітнім у віці від 14 до 18 років він відповідає на загальних підставах. Якщо в нього немає майна чи заробітку достатнього для відшкодування шкоди, шкода відшкодовується повністю чи в частині, якої не вистачає, його батьками.

Батьки зобов’язані відшкодувати шкоду, завдану дитиною, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав, протягом 3-х років після позбавлення їх батьківських прав, якщо вони не доведуть, що ця шкода не є наслідком невиконання ними своїх батьківських обов’язків.

Адміністративна відповідальність, і як вона застосовується до неповнолітніх

Адміністративна відповідальність – це вид юридичної відповідальності, який застосовується до особи, яка вчинала адміністративне правопорушення. Адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного порушення 16-річного віку.

До осіб віком 16-18 років, які вчинили адміністративне правопорушення, застосовуються заходи впливу:

1) зобов’язання публічно попросити вибачення в потерпілого;

2) попередження;

3) догана або сувора догана;

4) передача неповнолітнього під нагляд батькам чи педагогічного, трудового колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

У випадку вчинення особами віком 16-18 років  наступних правопорушень, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах:

– незаконне вироблення, придбання, зберігання, перевезення наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збути в невеликих розмірах;

– дрібне розкрадання державного або колективного майна;

– порушення водіями правил експлуатації транспортних засобів;

– керування транспортними засобами в стані сп’яніння;

– дрібне хуліганство;

– поширювання неправдивих чуток;

– злісна непокора розпорядженню або вимозі працівника міліції чи їх образа;

– порушення громадянами порядку придбання, зберігання, передача іншим особам або продаж вогнeпальної, холодної або пневматичної зброї.

З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб  можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП:

  1. попередження;
  2. штраф;
  3. оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення правопорушення;
  4. конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення правопорушення;
  5. позбавлення спеціального права (до 3 років);
  6. виправні роботи (до 2-х місяців, 20 % від зарплати);
  7. адміністративний арешт (до 15 діб).

Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх

Чинне законодавство передбачає, що кримінальній відповідальності та покаранню підлягають особи, яким до скоєння злочину виповнилось 16 років. Лише за деякі злочини, спеціально вказані в законі, кримінальна відповідальність може настати з 14 років.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Кримінального кодексу України особи, які вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за:

– умисне вбивство ;

– посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги представника іноземної держави ;

– умисне тяжке тілесне ушкодження;

– умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження;

– диверсію;

– бандитизм;

– терористичний акт;

– захоплення заручників;

– зґвалтування;

– насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом;

– крадіжку;

– грабіж;

– розбій;

– вимагання;

– умисне знищення або пошкодження майна;

– пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів;

До неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань:

1) штраф;

2) громадські роботи;

3) виправні роботи;

4) арешт;

5) позбавлення волі на певний строк.

 

Тож бажаємо вам завжди бути чемними та вихованими, законослухняними громадянами. Хай вам щастить.

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ

Відповідальність неповнолітніх, тобто осіб, які не досягли 18-річного віку, передбачена кримінальним, адміністративним та іншим законодавством.

Так, кримінальній відповідальності підлягають особи, які до вчинення злочину досягли віку 16 років (ч. 1 ст. 22 Кримінального кодексу України, далі – КК). Це так званий загальний вік кримінальної відповідальності.

Закон також (ч. 2 ст. 22 КК України) передбачає і знижений вік кримінальної відповідальності. Йдеться про осіб у віці від 14 до 16 років. Ці особи підлягають кримінальній відповідальності за такі види злочинів, як: вбивство (ст.ст. 115-117 КК), умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121, частина третя статтей 345, 346, 350, 377, 398), зґвалтування (ст. 152), хуліганство (ст. 296) та інші.

Зниження віку кримінальної відповідальності законодавець обумовив перш за все тим, що особа уже в 14-річному віці усвідомлює суспільну небезпечність і протиправність злочинів, які вказані в ч. 2 ст. 22 КК . Крім того, серед підлітків ці злочини досить поширені, і більшість з них тяжкі, представляють підвищену суспільну небезпечність.

Особи у віці від 11 до 14 років не можуть бути суб’єктами злочину, оскільки не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність. Проте, ч. 2 ст. 97 КК визначає, що до цих осіб все ж таки можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру з дотриманням таких умов: по-перше, неповнолітньому виповнилось 11 років; по-друге, ця особа вчинила діяння, що підпадає під ознаки злочину, передбаченого особливою частиною КК.

Згідно ст. 105 КК неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.

У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру:

1) застереження;

2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;

3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;

4) покладення на неповнолітнього, який досяг п’ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов’язку відшкодування заподіяних майнових збитків;

5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.

Відповідно до ст. 98 КК, до неповнолітніх застосовуються лише такі основні види покарань:

1) штраф;

2) громадські роботи;

3) виправні роботи;

4) арешт;

5) позбавлення волі на певний строк.

Отже, відносно неповнолітніх не можуть застосовуватися: конфіскація майна, обмеження волі, довічне позбавлення волі, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, службові обмеження для військовослужбовців, тримання в дисциплінарному батальйоні.

 

ВІК КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ.

Досягнення встановленого законом віку є однією з обов’язкових умов притягнення особи до кримінальної відповідальності. Вік людини – це певний етап її розвитку, який характеризує ступінь формування її особистості. За загальним правилом, кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років (ч.1 ст.22).

Водночас закон (ч.2 ст.22) передбачає так званий знижений вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Відповідно до ч.2 ст.22 особи, які вчинили злочин у віці від 14 до 16 років, підлягають кримінальній відповідальності за ряд перелічених у ній злочинів. Серед них, зокрема: умисне убивство (ст.115-117), умисне тяжке тілесне ушкодження (ст.121, ч.3 ст. 345, 350, 377, 398), зґвалтування (ст. 152), грабіж (ст. 186, 262, 308) і ін. Кримінальна відповідальність може настати з 14 років лише за злочини, перелічені у ч.

2 ст.22 КК. Злочини, що входять до неї є умисними і, в основному, – насильницькі та майнові. В основу встановлення можливості притягнення особи до кримінальної відповідальності з 14-річного віку покладені такі обставини: рівень розумового розвитку особи, який дає підставу вважати, що особа в 14-річному віці вже розуміє (усвідомлює) суспільну небезпеку й протиправність діянь, зазначених у ч.2 ст.22; значна поширеність цих злочинів серед підлітків; висока суспільна небезпека таких злочинів. Особа у віці 14 – 16 років не несе відповідальності за злочини, які не передбачені у ч.2 ст.22, навіть за умови, якщо вона брала участь у їх вчиненні як співучасник. Суб’єктами окремих злочинів можуть бути особи, яким виповнилося більше шістнадцяти років.

Так, відповідальність за втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність можуть нести тільки особи, яким на момент вчинення злочину виповнилося 18 років.

Суб’єктами злочинів проти правосуддя, які вчинюються суддями, можуть бути особи, які досягли 25-річного віку.

З точки зору права, вік – це встановлений документально період життя людини.

У разі, коли встановити точний вік особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, документально неможливо, це робиться шляхом проведення судмед експертизи. Особа вважається такою, що досягла певного віку не в день народження, а починаючи з нуля годин наступної доби. При встановленні експертизою не дня народження, а року народження, днем народження вважається останній день цього року. Якщо судмед експертиза визначила вік у рамках певного періоду років, то вважається, що особа досягла мінім. із вказаного експертом віку.

Як не піддаватись паніці при пандемії

Інформаційне повідомлення для учнів, батьків, учителів

 

Нинішні події ( пандемія, карантин) викликають реакцію стресу у кожної людини, і це нормально. Рівень стресу можна знизити, дотримуючись кількох умов:

  • Не змінювати ритм свого життя раптово та максимально. Чим більше людина у стресовій ситуації буде себе завантажувати завданнями і новими видами діяльності, тим більше буде зростати її тривожність.
  • Піклуватись про себе та своє здоров’я.
  • Збалансоване харчування та фізичні навантаження, налагоджений сон, заняття з йоги, стретчингу, медитації допоможуть розслабитись.
  • Прогулянка на свіжому повітрі, бажано на природі, не менше 1 години, але без тісного спілкування з іншими людьми.
  • Займатись улюбленими справами, тим, що приносить задоволення. Позитивні емоції знижують рівень стресу.
  • Не зосереджувати всю свою увагу на новинах про епідемію. Звісно, не ігнорувати реальність, але і сильно заглиблюватись у новини не варто, бо це не принесе ніякої користі вашому емоційному стану.

 

Якщо вдома ви не самі, а знаходяться інші члени родини то потрібно дотримуватись таких правил:

 

  • Поважати свої та чужі психологічні кордони. Не примушувати іншу людину до чогось, робити щось разом з вами, навіть їсти.
  • Розділяти обов’язки між собою, та мінятись ними- це буде корисно і цікаво, адже в ситуації підвищеного стресу потреба у взаємодопомозі зростає.
  • Мати і давати певний психологічний простір іншому, кожен може мати свої власні інтереси і заняття, а потім ділитись одне з одними тим, що ви окремо дізнались або зробили за день.

Якщо ви відчуваєте тривогу стосовно ситуації то потрібно:

  1. Обговорювати те, що тривожить. Висловлена тривога-погашена тривога.
  2. Обіймайте своїх домашніх. Обійми мають цілющу та заспокійливу дію на нервову систему людини.
  3. Спілкуватися з друзями дистанційно на цікаві позитивні теми.
  4. Виконувати дихальні вправи для релаксації.
  5. Поширеним наслідком постійної фонової тривоги є безсоння.

 

Якщо ви стикнулись з даною проблемою, ось кілька порад, які допоможуть відновити якість сну:

  • За годину до сну у квартирі слід вимкнути всі основні джерела освітлення, залишити лише додаткові (лампи, нічники, торшери…). Це допоможе організму підготуватись до відпочинку на рівні фізіологічних реакцій.
  • За 2 години до сну вимкнути телевізор, комп’ютер. Відкласти гаджети, які мають можливість виходу в Інтернет. Можна почитати книгу, написати список справ на завтра, увімкнути аудіокнигу.Якщо практикуєте – медитувати чи читати молитви.
  • За 30 хвилин до сну провітрити кімнату
  • Безпосередньо перед сном прослідкуйте, щоби спальня була максимально затемненою. Якщо є можливість, слід усунути навіть світло від індекаторів живлення на техніці.

Якщо ви відчуваєте, що вас «накриває» паніка: пришвидшується серцебиття, не вистачає повітря, плутається свідомість тощо.

Насамперед слід зняти фізичний прояв. Для цього є кілька методів:

  1. Коли ви відчуваєте, що близькі до паніки – зупиніться. Щоби ви не робили, де б не знаходились. Огляніться довкола. Припустимо, ви знаходитьесь в кімнаті. Що ви бачите? Якісь предмети інтер’єру, декору, техніку тощо. Оберіть один – швидко, не роздумуючи. Почніть його описувати якомога детальніше. Наприклад, «я бачу м’яке крісло. Воно велике, з масивними підлокітниками, бордового кольору, має декоративні гудзики (скільки їх ви бачите?). Воно – важке чи легке? Яка на дотик оббивка? Якби ви доторкнулись до крісла, то відчули б тепло чи холод?..» Такі дії допоможуть мозку перемкнутись з режиму «паніка» в режим «аналіз».
  2. Якщо ви вчасно виконали вправу – паніка відступить. Ви зможете контролювати ситуацію.
  3. Контроль дихання. Якщо паніка таки почалась, спробуйте згадати і виконати наступне: глибокий вдих (вдихаючи, повільно рахуємо до 8), затримка дихання (повільно рахуємо до 4), повільно видихаємо (повільний рахунок до 10) до повного звільнення легень від повітря, затримка дихання (повільно рахуємо до 4). Глибокий вдих і повторюємо вправу. Кількість повторів – від 2 циклів до 5.
  4. Коли панічний стан подолано, слід повернути собі відчуття свого тіла і своєї присутності в існуючій реальності. Сядьте на стілець. Охопіть передпліччя руками, навхрест (обійміть себе за плечі). Сильно стисніть і зафіксуйте на 3-5 секунд, відпустіть. Так само охопіть і зафіксуйтесь на талії, стегнах, гомілках. Повторіть цю вправу у зворотному порядку: гомілки, стегна, талія, плечі. Кількість повторів – від 3 до 5.

Якщо ви чи хтось з ваших близьких відчуваєте надлишок агресії, через стрес, слід першочергово працювати над усвідомленням. Спробуйте зрозуміти, що в даній ситуації винних немає. Хвороби були, є і будуть. Багато з них – заразні. Їх поширення – слабо контрольований процес. Люди можуть бути носіями і не здогадуватись про це. Тимчасові незручності – це просто тимчасові незручності. Це не покарання, не знущання, не чийсь злий план. Це вимушені міри для безпеки вас, ваших близьких та інших людей. Всі глобальні процеси потребують часу на вирішення.

І ще. Пандемія мине, карантин закінчиться, життя налагодиться. А наслідки від агресії, неадекватності, всі вчинені чи сказані образи назавжди залишаться з вами і вашим оточенням в пам’яті. Відчуваючи злість, бажання когось образити, спробуйте перевести агресію в «мирне русло».

  1. Заведіть «щоденник злості». Зошит, у який виписуйте всі ситуації, які спровокували агресію. Не соромтесь з висловами – папір все стерпить. Головне – не показуйте свої дописи оточуючим. Потім, коли потреби у цьому щоденнику не буде – спаліть його.
  2. Малюйте. Використовуйте червоний, чорний, неоново-зелений кольори. Малюйте різкі лінії з сильним натиском. Не бійтесь пошкодити папір. Якщо відчуваєте потребу – порвіть малюнок.
  3. Якщо конфлікту не уникнути – використовуйте систему «Я – повідомлень». Це особлива форма висловлення думки, потреби, претензії, прохання, яка спрямована на чітке розуміння сказаного вами іншою людиною. Структура спілкування за допомогою «Я – повідомлень» широко використовується у психології для гасіння різних афективних станів і виглядає так: «чіткий опис того, що ви відчуваєте від першої особи, пояснення, що викликало такі відчуття, прохання про той чи інший вчинок». Наприклад: «Я відчуваю злість через те, що зараз ми всі цілодобоводобово знаходимось вдома. Ти не допомагаєш підтримувати порядок в оселі і ігноруєш мої прохання не смітити. Мені образливо через те, що я витрачаю багато сил і часу на прибирання, але не бачу результату. Мені здається, що мою працю не цінують. Тому я злюсь. Я не хочу сваритись і тому порошу тебе про дещо: я хочу, щоб ти прибрав своє робоче місце і навів лад у шухлядах та надалі намагався підтримувати все у такому стані. Буду дуже вдячна за твоє розуміння». Важливою особливістю у використанні таких повідомлень є чітке пояснення свого внутрішнього стану, яке допомагає іншій людини сприйняти вашу позицію максимально правильно. Також спокійний тон і зоровий контакт.

Все буде добре, щастя і здоров’я Вам!

УВАГА! НЕБЕЗПЕКА: СПАЙС!

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

Сьогодні в нашій країні все гучніше і тривожніше звучать голоси: «Обережно – наркотики!». Незважаючи на вжиті заходи, наркоманів стає все більше. Але ж не так давно ми вважали, що таке може бути де завгодно, але не у нас.

«Наркоман!» – це слово стало вже звичним в нашому лексиконі. Що ж за ним? За цим словом – покалічені життя, зламані долі, відчай, страх, біль, смерть і злочин!

Дуже багато, якщо не основне, залежить від батьків, від сімейного клімату і взаємин у сім’ї. Там, де існує небезпека залучення дітей до наркотиків, як ніколи актуальна проста і банальна істина: «Діти потребують уваги!»

Ця аксіома, здавалося б, відома всім. Але, як часто ми забуваємо про неї в суєті буденної праці і турботах. Адже саме зі спілкування з батьками починається процес виховання дітей, засвоєння ними всього хорошого і корисного.

Мами і тата! По можливості намагайтеся частіше розмовляти з дітьми на найрізноманітніші теми, особливо на ті, які в даний момент представляють для них найбільший інтерес. Про що б ви не говорили з дітьми, постарайтеся ненав’язливо дати їм хоча б одна порада з області дотримання правил особистої безпеки.

Якщо є небезпека прилучення до наркотиків вашої дитини, необхідно негайно вживати всіх заходів проти цього. Будьте справжнім другом своїй дитині, якщо у нього вже виникли проблеми з наркотиками, допоможіть йому прийняти рішення, переконайте звернутися за допомогою! Не кожен, хто пробує наркотики, обов’язково стане наркоманом, але абсолютно очевидно, що кожен, хто вже звик до них, почав з того, що одного разу спробував наркотик. Підступна особливість наркотику полягає в тому, що організм людини, що приймає цю речовину неодноразово, протягом деякого часу перестає реагувати на прийняту дозу і вимагає постійного її збільшення. Щодо тривале вживання наркотиків породжує згубну звичку до цих речовин – людина стає наркоманом.

Одне з найнебезпечніших дій наркотику на організм полягає в тому, що він здатний в найкоротші терміни сформувати жорстку залежність стану людини, його фізичного і психічного самопочуття від вживання препарату.

ЩО СПРИЯЄ ЗАЛУЧЕННЮ ПІДЛІТКІВ ДО НАРКОТИКІВ?

Причин та умов, які сприяють залученню до наркотиків, досить багато і знання хоча б основних з них зможе допомогти в цілеспрямованій профілактичній роботі. Адже, як відомо, щоб перемогти ворога, його потрібно знати.

ПРИЧИНИ:

  • Загальне падіння моралі, низька духовність і культура у значної частини населення.
  • Сформована наркотична субкультура і «мода» на наркотики серед молоді.
  • Складна соціально-економічна ситуація в країні (економічна нестабільність, зубожіння населення, і ін.).
  • Відносна доступність наркотиків на «чорному» ринку (порівняно невисока ціна, велика кількість наркоторговців).
  • Активна діяльність наркоторговців і їх спільнот, спрямована на стимулювання попиту на наркотики.
  • Ліберальний прикордонний режим або його відсутність (відкритість кордонів).
  • Надвисока прибутковість наркобізнесу.

ЩО НЕОБХІДНО ЗРОБИТИ, ЯКЩО ВИ ПІДОЗРЮЄТЕ, ЩО ВАША ДИТИНА ВЖИВАЄ НАРКОТИКИ?

Якщо Ви виявили у вашої дитини наркотичні засоби, припустімо найгірше – що він пристрастився до наркотиків. Придивіться до його поведінки. Деякі вчинки можуть бути свого роду попередженням про небезпеку, хоча можуть відображати і нормальні вікові зміни підлітка.

Постійно спостерігайте за поведінкою своєї дитини. Різкі зміни в його поведінці повинні насторожити вас. Непомітно перевірте, чи немає інших об’єктивних ознак вживання наркотиків. Краще перестрахуватися. Це допоможе вам своєчасно помітити біду, коли ще можна поправити становище.

Особливо будьте пильні щодо друзів вашої дитини. Дізнайтеся про них якомога більше. Постарайтеся побачити або познайомитися з їх батьками (наприклад, на батьківських зборах). У будь-якому випадку не соромтеся говорити з дітьми про проблеми, з якими може зіткнутися людина, що споживає наркотики (медичними, морально-етичними, юридичними і т.п.).

Якщо ви впевнені, що ваша дитина вживає наркотики, скажіть йому прямо про вашому неспокої і його причини. Твердо скажіть йому, що ви проти вживання наркотиків і маєте намір втрутитися в ситуацію. Якщо ви не зустрічаєте розуміння або стикаєтеся з негативною реакцією, необхідно вдатися до допомоги фахівця-нарколога.

Не відкладайте рішучих дій. Якщо є явні ознаки споживання наркотиків дитиною, звертайтеся за професійною допомогою.

Профілактика вживання наркотиків серед підлітків – досить непростий в психологічному, правовому і організаційному відношенні процес. Її необхідно будувати не тільки на основі виховного процесу, психотерапевтичного або медичного втручання. При її організаційній побудові важливо пам’ятати про законодавчу і правової регламентації антинаркотичної діяльності. Тут слід використовувати положення адміністративного, кримінального та інших законодавств, а також норми міжнародного права і рекомендації світової спільноти.

Батьки, підтримайте підлітка!

Виявивши у свою дитину маленьку упаковку з яскравою етикеткою, зверніть на неї належну увагу.

Дія курильних міксів на людський організм в 5-10 разів сильніше, ніж рослинних препаратів, що містять в своєму складі наркотичні речовини. Практично відразу після їх прийняття наступають найпотужніші галюцинації.

Реакції на «спайс» можуть бути різними: психоз, ейфорія, сміх або страх, повна втрата контролю над діями.

Крім того, навіть періодичне куріння сумішей стає причиною незворотних процесів в центральній нервовій системі людини – від уповільнення розумової діяльності до депресивних станів.

ОЗНАКИ ВЖИВАННЯ “КУРИЛЬНОЇ СУМІШІ”

Розширені або звужені зіниці, почервоніння очей, підвищена рухова активність, нечленороздільна мова, різка зміна настрою, сухість у роті, підвищення артеріального тиску, тахікардія.

Якщо ці ознаки з’явилися у вашої дитини, не потрібно кидатися до підлітка з розпитуваннями, це може лише пробудити інтерес до небезпечної “дурі”. Просто потрібно уважніше стежити за підлітком, його фізичним станом, настроєм, цікавитися його проведенням часу і оточенням.

Якщо це сталося лише раз, вам потрібно просто поговорити з вашою дитиною. Будьте дбайливими, люблячими, але покажіть своє несхвалення. Наведіть розумні аргументи: вживання “курильних сумішей” згубно для здоров’я, а крім того може призвести до конфлікту з законом.

Якщо поведінка підлітка свідчить про регулярному вживанні “курильних сумішей”, перш за все, виявляйте підтримку вашій дитині – для нього це життєво необхідно, говоріть, що ви його любите. І негайно зверніться по допомогу до наркологів. Своєчасне втручання дорослого важливо, зазначають психологи, тому що підлітки в силу психологічних особливостей цього віку живуть за принципом “тут і зараз” і не схильні розмірковувати про майбутнє.

Ознаки отруєння “курильної сумішшю”:

    Прискорене серцебиття, підвищення артеріального тиску, втрата свідомості.

Що робити, якщо у вас є підозри щодо вживання наркотиків вашою дитиною?

1.Не панікуйте. Навіть якщо ви вловили підозрілий запах або виявили на руці сина або дочки слід уколу, це ще не означає, що тепер він неминуче стане наркоманом. Часто підлітка змушують прийняти наркотик під тиском. Пам’ятайте про те, що і багатьом дорослим людям доводилося вживати наркотичні засоби (знеболюючі уколи, масочний наркоз). І постарайтеся з перших хвилин стати не ворогом, від якого потрібно ховатися і ховатися, а союзником, який допоможе впоратися з бідою.

2.Важливо зберегти довіру. Ваш власний страх може змусити вас вдатися до погроз, крику, залякування. Це відштовхне підлітка, змусить його замкнутися. Не поспішайте робити висновки. Можливо для вашої дитини це перше і останнє знайомство з наркотиком. Буде краще, якщо ви поговорите з ним на рівних, зверніться до «дорослого» його особистості. Можливо, що наркотик для нього спосіб самоствердитися, пережити особисту драму або заповнити порожнечу життя.

  1. Підтримайте дитину. «Мені не подобається, що ти зараз робиш, але я все ж люблю тебе» – ось основна думка, яку ви повинні донести до підлітка. Він повинен відчувати, що б з ним не сталося, він зможе з вами відверто поговорити про це. Заохочуйте інтереси і захоплення підлітка, які повинні стати альтернативою наркотику, цікавтеся його друзями, запрошуйте їх до себе додому. І нарешті, пам’ятайте, що найсильніше на підлітка буде діяти ваш особистий приклад. Подумайте про своє власне ставлення до деяких речовин типу тютюну, алкоголю, ліків.

4.Слід звернутися до фахівця. Якщо ви переконалися, що підліток не може впоратися із залежністю від наркотику самостійно, і ви не в силах йому допомогти, зверніться до фахівця. Не обов’язково відразу до нарколога, краще почати з психолога або психотерапевта. При цьому важливо уникнути примусу. В даний час існують різні підходи до лікування наркоманії. Порадьтеся з різними лікарями, виберіть той метод і того лікаря, який викличе у вас довіру. Будьте готові до того, що порятунок вашої дитини може зажадати від вас серйозних і тривалих зусиль.

https://www.youtube.com/watch?v=DJL2RcS8oVs

ХАЙ У ВАШІЙ РОДИНІ

16 листопада – Міжнародний день толерантності

Міжнаро́дний день толера́нтності — свято, яке відзначається 16 листопада в усьому світі. Його запровадили у 1995 році за рішенням ЮНЕСКО. Саме цього дня ухвалили Декларацію принципів терпимості.

У ній йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідання, сексуальної орієнтації, етносу або кольору шкіри. Ці принципи закріпили у Загальній декларації прав людини, що проголошує неприйняття усіх форм дискримінації, недопущення геноциду і покарання за нього.

Декларація принципів терпимості звертається до держав, які мають гарантувати створення справедливого законодавства, дотримання правопорядку, судово-процесуальних та адміністративних норм. У статті 2 Декларації говориться, що для того, щоб зробити суспільство більш терпимим, держави мають ратифікувати існуючі міжнародні конвенції з прав людини, і, якщо це необхідно, розробити нове законодавство з метою забезпечення в суспільстві принципу рівних прав та можливостей для всіх груп та окремих людей.

Навчання починається з дітей, яких варто вчити не просто бути «такими як всі», а, поважати інших, вміти коректно висловлювати свою точку зору та відстоювати власну позицію, при цьому не порушувати прав і свобод інших людей.

Тож ЮНЕСКО пропонує відзначати День толерантності у школах і вищих навчальних закладах усіх країн-членів ООН.

 

ЯК ПРОТИСТОЯТИ НЕТЕРПИМОСТІ?

Ø  ЗАКОНОДАВСТВО: Кожна держава несе відповідальність за дотримання законів прав людини, за заборону і покарання злочинів, скоєних на ґрунті ненависті та дискримінації меншин, незалежно від того здійснені вони державними службовцями, приватними організаціями або окремими особами. Держава також має забезпечити рівний доступ до судів, до уповноважених з прав людини або омбудсменам, для того, щоб люди не чинили самосуд і не вдавалися до насильства з метою вирішення своїх суперечок.

  • ОСВІТА: У боротьбі з нетерпимістю закони необхідні, але в окремих випадках недостатні. Нетерпимість йде корінням в невігластво і страх. Нетерпимість також тісно пов’язана з перебільшеним почуттям власної гідності і гордості, будь то особистої, національної чи релігійної. Ці поняття закладені в процес навчання і пізнаються з дитинства. Тому, більше уваги слід приділяти освіті. Необхідно докладати більше зусиль для навчання дітей таких понять, як права людини і інший спосіб життя.
  • ДОСТУП ДО ІНФОРМАЦІЇ: Нетерпимість особливо небезпечна, коли вона використовується для досягнення політичних або територіальних амбіцій окремих осіб. Часто вони починають з того, що визначають ступінь терпимості населення. Потім вони придумують помилкові аргументи, призводять неправильну статистику і маніпулюють громадською думкою шляхом дезінформації і забобонів. Найбільш продуктивний спосіб обмеження можливостей таких підбурювачів – це розробка заходів щодо заохочення свободи і різноманіття думок преси, з тим щоб дати можливість громадськості провести межу між фактами і думка.
  • ОСОБИСТА ОБІЗНАНІСТЬ: Нетерпимість суспільства є результатом нетерпимості окремих його членів. Для боротьби з нетерпимістю люди повинні розуміти зв’язок між своєю поведінкою і порочним колом недовіри та насильства в суспільстві. Кожен з нас повинен почати з того, що задасть собі питання: чи є я терпимою людиною? Сторонюся я тих, хто відрізняється від мене? Звинувачую я їх в своїх проблемах?
  • РІШЕННЯ НА МІСЦЕВОМУ РІВНІ: Зіткнувшись із зростанням нетерпимості навколо нас, ми не повинні чекати, поки уряд і установи вживуть заходів. Рішення проблем залежить від усіх нас.

 

Психічна гігієна, щодо COVID-19 (для учнів, вчителів, батьків)

Психічна гігієна як не піддаватись паніці

Нинішні події ( пандемія, карантин) викликають реакцію стресу у кожної людини, і це нормально. Рівень стресу можна знизити, дотримуючись кількох умов:

Не змінювати ритм свого життя раптово та максимально. Чим більше людина у стресовій ситуації буде себе завантажувати завданнями і новими видами діяльності, тим більше буде зростати її тривожність. Піклуватись про себе та своє здоров’я. Збалансоване харчування та фізичні навантаження, налагоджений сон, заняття з йоги, стретчингу, медитації допоможуть розслабитись. Прогулянка на свіжому повітрі, бажано на природі, не менше 1 години, але без тісного спілкування з іншими людьми.

Займатись улюбленими справами, тим, що приносить задоволення. Позитивні емоції знижують рівень стресу.Не зосереджувати всю свою увагу на новинах про епідемію. Звісно, не ігнорувати реальність, але і сильно заглиблюватись у новини не варто, бо це не принесе ніякої користі вашому емоційному стану.

Якщо вдома ви не самі, а знаходяться інші члени родини то потрібно дотримуватись таких правил:

  1. Поважати свої та чужі психологічні кордони. Не примушувати іншу людину до чогось, робити щось разом з вами, навіть їсти.
  2. Розділяти обов’язки між собою, та мінятись ними- це буде корисно і цікаво, адже в ситуації підвищеного стресу потреба у взаємодопомозі зростає.
  3. Мати і давати певний психологічний простір іншому, кожен може мати свої власні інтереси і заняття, а потім ділитись одне з одними тим, що ви окремо дізнались або зробили за день.

Якщо ви відчуваєте тривогу стосовно ситуації то потрібно:

  1. Обговорювати те, що тривожить. Висловлена тривога-погашена тривога.
  2. Обіймайте своїх домашніх. Обійми мають цілющу та заспокійливу дію на нервову систему людини.
  3. Спілкуватися з друзями дистанційно на цікаві позитивні теми.

Виконувати дихальні вправи для релаксації.

Поширеним наслідком постійної фонової тривоги є безсоння.

Якщо ви стикнулись з даною проблемою, ось кілька порад, які допоможуть відновити якість сну:

  1. За годину до сну у квартирі слід вимкнути всі основні джерела освітлення, залишити лише додаткові (лампи, нічники, торшери…). Це допоможе організму підготуватись до відпочинку на рівні фізіологічних реакцій.
  2. За 2 години до сну вимкнути телевізор, комп’ютер. Відкласти гаджети, які мають можливість виходу в Інтернет. Можна почитати книгу, написати список справ на завтра, увімкнути аудіокнигу.
  3. Якщо практикуєте – медитувати чи читати молитви.
  4. За 30 хвилин до сну провітрити кімнату
  5. Безпосередньо перед сном прослідкуйте, щоби спальня була максимально затемненою. Якщо є можливість, слід усунути навіть світло від індекаторів живлення на техніці.

Якщо ви відчуваєте, що вас «накриває» паніка: пришвидшується серцебиття, не вистачає повітря, плутається свідомість тощо. Насамперед слід зняти фізичний прояв. Для цього є кілька методів:

Коли ви відчуваєте, що близькі до паніки – зупиніться. Щоби ви не робили, де б не знаходились. Огляніться довкола. Припустимо, ви знаходитьесь в кімнаті. Що ви бачите? Якісь предмети інтер’єру, декору, техніку тощо. Оберіть один – швидко, не роздумуючи. Почніть його описувати якомога детальніше. Наприклад, «я бачу м’яке крісло. Воно велике, з масивними підлокітниками, бордового кольору, має декоративні гудзики (скільки їх ви бачите?). Воно – важке чи легке? Яка на дотик оббивка? Якби ви доторкнулись до крісла, то відчули б тепло чи холод?..» Такі дії допоможуть мозку перемкнутись з режиму «паніка» в режим «аналіз». Якщо ви вчасно виконали вправу – паніка відступить. Ви зможете контролювати ситуацію.

Контроль дихання. Якщо паніка таки почалась, спробуйте згадати і виконати наступне: глибокий вдих (вдихаючи, повільно рахуємо до 8), затримка дихання (повільно рахуємо до 4), повільно видихаємо (повільний рахунок до 10) до повного звільнення легень від повітря, затримка дихання (повільно рахуємо до 4). Глибокий вдих і повторюємо вправу. Кількість повторів – від 2 циклів до 5.

Коли панічний стан подолали, слід повернути собі відчуття свого тіла і своєї присутності в існуючій реальності. Сядьте на стілець. Охопіть передпліччя руками, навхрест (обійміть себе за плечі). Сильно стисніть і зафіксуйте на 3-5 секунд, відпустіть. Так само охопіть і зафіксуйтесь на талії, стегнах, гомілках. Повторіть цю вправу у зворотному порядку: гомілки, стегна, талія, плечі. Кількість повторів – від 3 до 5.

Якщо ви чи хтось з ваших близьких відчуваєте надлишок агресії, через стрес, слід першочергово працювати над усвідомленням. Спробуйте зрозуміти, що в даній ситуації винних немає. Хвороби були, є і будуть. Багато з них – заразні. Їх поширення – слабо контрольований процес. Люди можуть бути носіями і не здогадуватись про це. Тимчасові незручності – це просто тимчасові незручності. Це не покарання, не знущання, не чийсь злий план. Це вимушені міри для безпеки вас, ваших близьких та інших людей. Всі глобальні процеси потребують часу на вирішення. І ще. Пандемія мине, карантин закінчиться, життя налагодиться. А наслідки від агресії, неадекватності, всі вчинені чи сказані образи назавжди залишаться з вами і вашим оточенням в пам’яті. Відчуваючи злість, бажання когось образити, спробуйте перевести агресію в «мирне русло».

  1. Заведіть «щоденник злості». Зошит, у який виписуйте всі ситуації, які спровокували агресію. Не соромтесь з висловами – папір все стерпить. Головне – не показуйте свої дописи оточуючим. Потім, коли потреби у цьому щоденнику не буде – спаліть його.
  2. Малюйте. Використовуйте червоний, чорний, неоново-зелений кольори.

Малюйте різкі лінії з сильним натиском. Не бійтесь пошкодити папір. Якщо відчуваєте потребу – порвіть малюнок.

  1. Якщо конфлікту не уникнути – використовуйте систему «Я – повідомлень». Це особлива форма висловлення думки, потреби, претензії, прохання, яка спрямована на чітке розуміння сказаного вами іншою людиною. Структура спілкування за допомогою «Я – повідомлень» широко використовується у психології для гасіння різних афективних станів і виглядає так: «чіткий опис того, що ви відчуваєте від першої особи, пояснення, що викликало такі відчуття, прохання про той чи інший вчинок». Наприклад: «Я відчуваю злість через те, що зараз ми всі цілодобоводобово знаходимось вдома. Ти не допомагаєш підтримувати порядок в оселі і ігноруєш мої прохання не смітити. Мені образливо через те, що я витрачаю багато сил і часу на прибирання, але не бачу результату. Мені здається, що мою працю не цінують. Тому я злюсь. Я не хочу сваритись і тому порошу тебе про дещо: я хочу, щоб ти прибрав своє робоче місце і навів лад у шухлядах та надалі намагався підтримувати все у такому стані. Буду дуже вдячна за твоє розуміння». Важливою особливістю у використанні таких повідомлень є чітке пояснення свого внутрішнього стану, яке допомагає іншій людини сприйняти вашу позицію максимально правильно. Також спокійний тон і зоровий контакт.