ЯК ОТРИМУВАТИ ЗАДОВОЛЕННЯ ВІД ЖИТТЯ

 

Всі люди, умовно, діляться на два типи – у одних все добре, в інших все погано. При цьому часто в другу категорію потрапляють ті, хто просто не вміє знаходити позитивні моменти у своєму житті. Такі люди не розуміють, що щастя – в очах, які його можуть бачити, а навчитися любити життя досить просто, потрібно лише вивчити кілька простих правил на кожен день. На допомогу наводимо список зовсім нескладних, зате стовідсотково дієвих правил, які навчать, як отримувати задоволення від життя. Отже:

Навчіться бачити красу

 

Насправді, щодня у світі відбувається безліч прекрасних речей, потрібно лише навчитися бачити і цінувати цю красу. Вчіться помічати дрібниці навколо себе, сприймаючи їх, як подарунок природи або долі.

 

                                          Любіть природу

 

 

                                                        

Природа може вилікувати стрес або невроз, допомогти побороти депресію і просто значно поліпшити настрій. Візьміть за правило ходити на пікніки в парки, доглядати за садом, їздити на дачу, спостерігати як сідає сонце і слухати вранці спів птахів.

 

Не стримуйте сміх

 

 

 

Е. Каммінгс одного разу сказав: ” Найбільш порожнім з усіх днів є день, який пройшов без сміху”. Ніколи не шкодуйте витратити хвилинку для того, щоб посміхнутися перехожому або просто посміятися з друзями над хорошим жартом чи анекдотом. Намагайтеся оточувати себе життєрадісними людьми з хорошим почуттям гумору і уникайте злих і незадоволених життям особ.

 

Цінуйте приємні дрібниці

Чашка смачної кави по дорозі на роботу. Вечірня прогулянка з собакою по теплому парку. Смачна вечеря з другом. Гра в хованки з дитиною. Хороший концерт улюбленої групи. Все це – дуже цінний час, прожитий не дарма. Навчіться зупиняти миті і цінувати найпростіші і повсякденні речі , адже вони – і є ваше життя .

 

Завжди знаходите час на друзів

Хороші відносини з людьми – це, мабуть, найбільше щастя в житті. Якщо, звичайно, ви правильно обрали своє оточення. Намагайтеся оточувати себе тільки щирими і чесними людьми. Остерігайтеся вічно ниючих енергетичних вампірів, таким людям самим потрібна допомога. Добра стосунки з ними вам точно не принесуть.

Пізнавайте нове

Отримувати нові знання можна кожен день і в будь-якому віці. Читайте книги по дорозі на роботу і назад. Багато часу у вас це не займе, а життя напевно стане трішки цікавішим.

Хваліть себе

Ставте собі цілі, досягайте їх і обов’язково, чуєте, обов’язково заохочуйте себе за подібні досягнення. Навчіть себе кожен день знаходити новий привід для гордості самим собою, це відмінно стимулює до нових перемог.

Перестаньте скаржитися на долю

Навчіться справлятися зі своїми проблемами самостійно і перестаньте скаржитися на життя своїм друзям. І справа навіть не в тому, що всі думки матеріальні, а в тому, щоб взяти під контроль свої проблеми і cвоє життя. Проаналізувавши як слід ситуацію, ви, можливо, зрозумієте, що вона простіша, ніж вам здалося на перший погляд.

Не шкодуйте про минуле

Що було, те загуло. – Це ще одне правило, яке варто запам’ятати, якщо ви хочете стати щасливою людиною. Зациклюватися на минулому – нерозумно. Навіть якщо в минулому ви втратили якийсь важливий шанс чи зробили щось не так, це ваш досвід, який потрібно цінувати.

І пам’ятайте, що головні перемоги – все одно попереду.

ЯК СТАТИ ЩАСЛИВИМ: 5 КРОКІВ ДО НОВОГО ЖИТТЯ

  1. Позитивне мислення
    Намагайтеся оточувати себе позитивними людьми. Не забувайте, що емоції заразні. Повторюйте позитивні установки, що підтверджують ваш прогрес у тій сфері, у якій ви хочете вдосконалюватися.
  2. Прибирайте за собою
    Чомусь ми часто залишаємо такі справи на потім. А вони швидко накопичуються і діють нам на нерви. Прибравши за собою відразу, ви позбавите себе зайвого головного болю. Крім того, вам забезпечений приплив продуктивності.
  3. Не порівнюйте себе з іншими
    Досить засмучуватися через те, що є у інших. Завжди буде хтось, хто заробляє більше вас, у кого більший будинок або дорожче машина. Порівнюючи себе з іншими, ви оцінюєте себе за чужими мірками успіху. Замість цього подумайте, що таке успіх особисто для вас.
  4. Висловлюйте подяку замість скарг
    Щоденне обговорення того, за що ви вдячні, підвищує уважність, цілеспрямованість, енергійність, тривалість сну і, можливо, навіть допомагає боротися з депресією.
  5. 5. Зробіть те, на що давно не вистачало часу
    Після того як розберетеся з основними справами, зробіть те, що давно відкладали. Ви здивуєтеся, наскільки щасливішим і продуктивніше ви себе відчуєте, коли скинете з плечей цей тягар.
  6.  

Національна дитяча гаряча лінія “Ла Страда – Україна”

ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ «ЛА СТРАДА – УКРАЇНА»

Національна дитяча гаряча лінія збільшує робочий час.

Надає консультації в телефонному та онлайн –режимах в будні дні з 12:00 до 20:00 :

короткий номер 116111 (безкоштовно з мобільних телефонів ), 0800500225 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів).

Завантажити (PDF, 374KB)

Завантажити (DOC, 56KB)

“Гарячі лінії” для постраждалих від насильства

ПОВІДОМЛЯЄМО

про роботу спеціалізованих національних «гарячих ліній», що надають інформаційні, психологічні та правові телефонні консультації особами, які постраждали від ґендерно зумовленого й домашнього насильства:

  • Урядова «Гаряча лінія» для осіб, які постраждали від домашнього насильства  15-47 (цілодобово, анонімно, безкоштовно). 
  • Національна «Гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми і гендерної дискримінації ГО “Ла Страда-Україна” (цілодобово, анонімно, безкоштовно) 0-800-500-335 зі стаціонарного або 116 123з мобільного.
  • Національна дитяча «Гаряча лінія» з питань запобігання насильства в сім’ї та захисту прав дітей ГО “Ла Страда-Україна” 0-800-500-225 зі стаціонарного або 772з мобільного (пн-пт з 12.00 до 20.00, сб з 12.00 до 16.00).

Насильство, його ознаки

Насильство. Його ознаки….

Однією з актуальних проблем, які стоять перед сучасним українським суспільством, є подолання і профілактика будь-яких проявів насильства щодо дітей та молоді. Слід відзначити, що дана проблема лише стає предметом широкого громадського та наукового обговорення в Україні.

Що таке «домашнє насильство», згідно із законом?

Домашнє насильство – дії або бездіяльність фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Домашнє насильство – це такі  дії одного члена сім’ї по відношенню до іншого, які порушують громадянські права та свободи людини, або які призводять до фізичного, психічного, чи морального страждання.

(Закон «Про попередження насильства в сім‘ї»).

Домашнє насильство це насильство, яке відбувається у сім‘ї по відношенню:

до дружини чи до чоловіка

до неповнолітніх дітей

до престарілих батьків

до немічних та інвалідів

між родичами, або усиновителями 

Домашнє насильство на гендерній основі – це насильство однієї людини по відношенню до іншої на підставі її статевої ознаки. Зокрема насильство над жінкою з боку чоловіка.

За статистикою 95% потерпілих від домашнього насильства складають жінки.

 «Якщо раніше домашнім насильством вважались інциденти у подружжі, то тепер розширюється коло осіб. До нього тепер відносять колишнього чоловіка/дружину, громадянські шлюби (спільне проживання без реєстрації). Розширене коло осіб, яких визнають кривдниками: прийомні батьки, особи, які спільно проживають чи проживали в одній родині, рідні брати, сестри, опікуни й інші родичі – дядько, тітка, племінниці, двоюрідні брати, сестри, двоюрідні дідусі та бабусі», – наголошує Ольга Дунебабіна.

Домашнє насильство може мати форми  фізичного, сексуального, психологічного впливу та примусу.

 

Фізичне насильство – це

нанесення побоїв

тілесних ушкоджень

удушення

ляпаси по обличчю

штовхання

брутальне хватання

використання зброї

позбавлення їжі

спроби залишити жінку одну в небезпечному місці

відмова надати жінці  допомогу, коли  вона хвора або вагітна та ін.

Психологічне  насильство –  це

–                       ігнорування почуттів жінки

–                       образа  переконань, що мають цінність для неї

–                       образа віросповідання, національної, расової та класової приналежності або походження:  приниження жінки

–                       знущання над домашніми тваринами або їх знищення на очах жінки, з метою причинити їй біль

–                       переслідування жінки через сексуальні зв’язки, які уявив собі чоловік

–                       покарання чоловіком дітей,  при образі на жінку

–                       обмеження свободи дій та пересувань

–                       погрози спричинити фізичну, або економічну шкоду

Сексуальне насильство – це

–                       гнів на ґрунті ревнощів

–                       образа жінки словами “повія”,  “нечепура”, або “фригідна”

–                       примус до   сексуальних зносин з чоловіком та  іншими  людьми проти її волі

–                       примус до хворобливих або садистських статевих зносин та застосування предметів для цієї мети

–                       применшення значення почуттів жінки в сексуальному відношенні

–                       примус жінки до того, щоб вона споглядала статеві зносини, які відбуваються між іншими людьми

–                       застосування загрози насильством для примусу жінки до згоди на сексуальний зв’язок

–                       примус жінки одягатися всупереч її волі згідно з бажанням партнера

Економічне насильство – це

–                       вилучення або обмеження коштів

–                       контроль надходжень та фінансових витрат

 

Чи знаєте ви, що:

– Від домашнього  насильства потерпає більше жінок, ніж від пограбувань, зґвалтування незнайомими та в автомобільних катастрофах, разом узятих;

– В США існує біля 1500 притулків для жінок, які зазнали домашнього насильства.  В Україні вже з’явилися жіночі кризові центри. В Києві працює притулок для жінок, які страждають від насильства в сім‘ї. Цей притулок організований за рахунок державних коштів.

– У Дніпропетровську, Донецьку, Житомирі, Львові, Рівному, Херсону, Чернівцях  організацією Winrock International спільно з місцевими недержавними організаціями створено центри “Жінка для жінки”. Сюди можуть звертатися жінки, які потерпають від домашнього насильства, та можуть одержати юридичну та психологічну консультацію.

– У Житомирській області, одному районі м. Львова та м. Дніпропетровська діє експериментальна програма, так звана “Блакитна карта”, тобто  спеціальна система реагування міліції на випадки домашнього насильства. 

 

За дослідженнями Інституту соціологічних досліджень НАН України 68% жінок (це, приблизно, 18 млн.) в Україні зазнають знущання в сім‘ї, у тому числі 20% – часто (в основному, це побиття з боку чоловіка).

 

За останні три роки  кількість вбивств, вчинених на підставі домашнього насильства,  зросла  майже втричі. (За даними Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС України).

Де можуть допомогти в разі кібербулінгу

Якщо дитина стала свідком булінгу, кібербулінгу, передусім вона може розказати про це батькам, вчителю, психологу або безпосередньо директору. Окрім цього, дитина може звернутись на гарячу лінію

!ГО «Ла Страда – Україна» з протидії насильству в сім’ї або із захисту прав дітей – короткий мобільний номер – 772, стаціонарний номер Національної дитячої 0 800 500 2250 800 500 225;

!до Центру соціальної служби з питань сім’ї, дітей та молоді – Донецький обласний ЦСССДМ – т.:(0626) 66-49-75;

!Національної поліції України- всеукраїнський телефон 102 та 0-800-50-02-02 
!Центру надання безоплатної правової допомоги”, – У Міністерстві юстиції України пропонують звертатися за юридичною консультацією в єдиний контакт-центр юридичної допомоги за номером 0 800 213 103 (цілодобово та безкоштовно в межах України).

Якщо дитині необхідна психологічна допомога – слід звернутися у Національну дитячу “гарячу лінію” для дітей і батьків з питань захисту їхніх прав за номером 116 111 (для дзвінків з мобільного).

Щоб протидіяти кібербулінгу й захиститися від нападників в онлайн, у дитини та її батьків є альтернатива: не залишитися сам на сам із проблемою, а звернутися по правову допомогу.

 

Якщо ви:

  • страждаєте від постійних образ в Інтернеті;
  • ваш акаунт зламали та поширили особисті дані;
  • у мережі вас шантажують та погрожують оприлюднити інформацію чи дані, які ви б не хотіли поширювати;
  • вважаєте, що вас несправедливо визнали відповідальним за переслідування когось у мережі;
  • чи ви наразилися на інші небезпеки в Інтернеті та потребуєте юридичної підтримки –

 звертайтеся по правову допомогу за телефонами київської приймальні УГСПЛ (044) 383 95 19, (094) 928 65 19.

 Мешканці інших регіонів України за цими самими номерами можуть дізнатися адреси найближчих до них приймалень УГСПЛ, куди можна звернутися по допомогу.  

Консультації та правова допомога юристів у межах Кампанії проти кібербулінгу – безкоштовна.

Про булінг та кібербулінг

Інтернет-технології стали невід’ємною частиною життя сучасного суспільства. У 3 роки малюки самостійно дивляться мультики на YouTube, а першокласники шукають необхідну інформацію за допомогою Google, спілкуються у соціальних мережах. Проте, популярність інтернет-ресурсів крім позитивних моментів швидкого доступу до необхідної інформації, призвела до зростання кількості порушень прав та поширення недостовірної й конфіденційної інформації. На жаль, більшість дітей не мають сформованої онлайн-культури. Тому часто вони не розуміють, як можуть захиститися від кібербулінгу. А батьки в свою чергу не знають, як реагувати на це. Старше покоління, зокрема, бабусі та дідусі часто заперечують, для чого дітям інтернет… Намагаються обмежити доступ до смартфону чи комп’ютера. Проте, у світі сучасних технологій діти про можливості глобальної мережі дізнаються значно раніше за своїх батьків. Зупинити процес глобалізації, на жаль, не можливо. Можливо лише пристосуватись до змін та навчитись правильно використовувати сучасні технології. Невміння орієнтуватися в онлайн-просторі навіть порівнюють із невмінням писати та читати. Так, жартівний обмін школярів фотографіями через телефон, або навпаки суперечки у групах у вайбері часто переростають у справжнє цькування, шантаж, агресію. Часто діти фотографують один одного у незручний момент, виставляючи фото у соціальні мережі з образливими підписами “по приколу”. Але насправді – це злочин, який має назву “кібербулінг” . Одні пройдуть все і стануть сильнішими, а інших це може зламати. 

ПАМ’ЯТАЙТЕ, саме в родині закладаються основи поведінки дитини в світі, й віртуальний простір не має бути винятком. Ваша дитина – це зона вашої відповідальності. Батькам варто приділяти серйозну увагу онлайн-вихованню дітей й підвищенню їхньої обізнаності про загрози інформаційного середовища.

Україна – в ТОП-10 країн Європи за поширеністю булінгу серед школярів 11–15 років. За цим показником ми лишаємо далеко позаду не лише Данію чи Норвегію, але й Угорщину з Грецією.

Через соціальні мережі інформація поширюється миттєво. Один клік – і принизливі фото, відео, пародійні зображення, чутки стають абсолютно публічні. Кіберагресори можуть цілодобово залякувати своїх жертв, створюючи в них ілюзію повного контролю їхнього життя і поведінки. Діти часто не розповідають про булінг, бо бояться, що вони будуть покарані за «донос». Це захоплює агресора, і його методи стають більш жорстокими і наносять все більшої шкоди жертві. Часто кібербулінг завдає навіть більшої шкоди, а ніж побиття.

Що таке булінг та кібербулінг?

 

Поняття булінгу (цькування)

Згідно з статтею 1734 Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)”

БУЛІНГ – це  діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

         Але, слід пам’ятати, що не кожен конфлікт є булінгом, тому педагогічним працівникам треба навчитись чітко відрізняти ці поняття. Розуміти те, що цькування – це тривалі, повторювані дії, а одинична сутичка між учасниками таким не може вважатися.

 

Типовими ознаками булінгу (цькування) є:

       – систематичність (повторюваність) діяння;

       – наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), 

спостерігачі;

       – наслідки у вигляді психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, 

тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або

спричинення соціальної ізоляції потерпілого»;

       – крім того, ключовою ознакою саме булінгу є бажання завдати шкоди,

принизити жертву.

Мотивацією до булінгу дуже часто стають заздрість, жага помсти, боротьба за лідерство в колективі, потреба нейтралізації суперника, зіткнення різних цінностей, поглядів на життя, субкультур, агресивність, наявність психічних і

фізичних вад у жертви, бажання принизити, самоствердитися. Дуже часто булерами стають діти, які потерпають від жорстокого поводження з ними в родині, з боку дорослих.

 

ВИДИ БУЛІНГУ:

       – фізичний (штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, нанесення тілесних пошкоджень);

       – психологічний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміка обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж);

       – економічний (крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей);

       – сексуальний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, фільмування у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти);

       – кібербулінг (приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв).

 

Типові риси учнів, які є сторонами булінгу:

                   Норвезький психолог Дан Ольвеус у своїй книзі “Булінг в школі: що ми знаємо і що ми можемо зробити?” дуже чітко визначає типові риси учнів, які є сторонами булінгу.

 

Типові риси булерів:

вони відчувають сильну потребу панувати, підпорядковувати собі інших, задля задоволення власних потреб і цілей;

– вони є дуже імпульсивними;

– часто зухвалі та агресивні навіть з дорослими;

– не виявляють співчуття до своїх жертв;

– якщо це хлопці, вони зазвичай фізично сильніше всіх в групі.

 

Типові риси жертв булінгу:

– вони вразливі, полохливі, замкнуті;

– вони часто тривожні, невпевнені в собі, мають низьку самооцінку;

– схильні до депресії, частіше за ровесників думають про самогубство;

– не мають друзів серед однолітків, частіше спілкуються з дорослими, або з молодшими за віком;

 

!ШАНОВНІ  БАТЬКИ, зверніть увагу! Діти, що стали жертвами булінгу проявляють наступні особливості поведінки:

– прикидаються хворими, щоб уникнути походу до школи;

– бояться самостійно йти до школи та зі школи, просять їх проводжати, спізнюються на уроки;

– в них порушується сон, апетит, спостерігається нервовий тик, вони відлюдькуваті та скритні;

– в них виявляють рвані, пошкоджені речі та одяг;

– часто просять дати грошей, або навіть починають красти;

– вони втрачають інтерес до навчання та улюблених занять;

– мають постійні садна, синці та інші травми;

– не бажають йти на контакт, мовчазні;

– як прояв крайнього ступеню: можуть здійснити суїцид.

 

У спостерігачів автор відзначає відчуття провини та власного безсилля.

 

Чинники, які впливають на агресивні та жорстокі прояви поведінки в учнівської молоді:

– негативний вплив ЗМІ на молодь;

– поширення культу насильства на телебаченні, в соціальних

мережах, суспільстві;

– низький рівень виховання, байдужість з боку батьків;

– низький рівень правової культури та грамотності населення;

– компютерні ігри, що пропагують насильство.

Наголошуємо, на сьогодні, в умовах загальнонаціонального карантину, учнівська молодь переважно спілкується в соціальних мережах. Тому педагогічним працівникам, батькам, громаді більшу увагу слід приділити своїм учням, дітям, школярам та студентам.

Від булінгу до кібербулінгу

КІБЕРБУЛІНГ – психологічне насильство та агресія у соціальних мережах. Віртуальні агресори публікують інформацію, яка принижує жертву, відправляють їй повідомлення з погрозами, викладають фотографії і відео зі знущаннями.

         За результатами опитування ЮНІСЕФ та Українського інституту соціальних досліджень ім. Яременка кожен п’ятий підліток в Україні (21,5 %) стає жертвою онлайн-знущань, а 21,1 % опитаних школярів відзначають, що ображали у соціальних мережах своїх колег по навчанню.

 

КІБЕРБУЛІНГ може починатись як жарт, якась забавка, але згодом перетворюється в переслідування і психологічний тиск, залякування. Дуже часто діти не розуміють, як себе поводити, бояться покарання, соромляться говорити про такі випадки. Та й більшість батьків часто не розуміють, як захистити свою дитину в мережі інтернет.

Різновиди кібербулінгу:

 

використання особистої інформації – викрадення паролів від приватних сторінок, електронної пошти для подальших погроз чи розповсюдження спаму;

анонімні погрози – анонім надсилає листи погрозливого змісту довільного або цілеспрямованого характеру, особлива ознака – наявність ненормативної лексики та груба мова;

кіберпереслідування – це одна з найжахливіших форм. Жертву приховано вистежують для скоєння нападу, побиття, зґвалтування. Кривдники можуть збирати інформацію про жертву, слідкуючи за її повідомленнями в соцмережах – фото, селфі з місця подій, розповіді про своє життя;

тролінг – розміщення в Інтернеті провокаційних повідомлень з метою викликати конфлікти між учасниками;

хепі-слепінг  (“радісне побиття”) – назва закріплена за відеороликами із записами реальних сцен насильства, які розміщуються в мережі Інтернет  без згоди жертви;

сексуальні посягання – з появою інтернету сексуальні збочення вийшли на новий рівень. Педофіл, замаскувавшись під фейковим ім'ям чи прикинувшись другом батьків, може запросити дитину на зустріч чи вивідати в неї час та місце, коли вона буде сама;

відчуження – будь-яка людина рано чи пізно хоче бути включеним в якусь групу. Виключення з неї сприймається дуже гостро, болісно. У дитини падає самооцінка, руйнується його нормальний емоційний фон.

 

Причини та ознаки кібербулінгу.

         Дуже часто ворожнеча з реального світу переходить у віртуальний. У реальності чи в інтернеті практично однаково розкриваються стосунки «агресор-жертва». Таким чином,  булінг сьогодні стає кібербулінгом. На цей факт слід звертати увагу батьків, особливо, якщо були випадки знущань з їх дитини .

         Але в соціальних мережах діти можуть спілкуватись і з людьми, яких вони зовсім не знають в реальному житті. В інтернеті дуже просто бути анонімним, що підвищує шанси стати жертвою знущання, бо анонімність передбачає безкарність.

 

КІБЕРБУЛІНГ МАЄ ДЕКІЛЬКА ПРОЯВІВ (ОЗНАК),

ЖОДЕН З ЯКИХ НЕ В ЯКОМУ РАЗІ НЕ МОЖНА ІГНОРУВАТИ:

– відправка погрозливих та образливого змісту текстових повідомлень;

– троллінг (надсилання погрозливих, грубих повідомлень у соціальних мережах, чатах чи онлайн-іграх);

– демонстративне видалення дітей зі спільнот у соцмережах, з онлайн-ігор;

– створення груп ненависті до конкретної дитини;

– пропозиція проголосувати за чи проти когось в образливому опитуванні;

– провокування підлітків до самогубства чи понівечення себе (групи смерті типу “Синій кит”, “Червона сова” та ін.);

– надсилання фотографій із відвертим зображенням (як правило, дорослі надсилають дітям).

 

Наслідки кібербулінгу:

– психологічно зламана особистість;

– замкненість у собі;

– відчуження від реального життя;

– боязнь спілкуватися з однолітками;

– суїцидальні наміри;

– адміністративна та кримінальна відповідальність (штраф, ув`язнення);

– осуд оточуючих.

 Рекомендації батькам  щодо виявлення випадків цькування та захисту дитини від кібербулінгу.

 

Наслідки булінгу.

         В першу чергу треба розуміти, що жодне насилля вчинене стосовно дитини не проходить безслідно. Наслідки булінгу можуть бути різні. Найчастіше — це замкнутість, психологам доводиться працювати з підлітками, які абсолютно не вміють спілкуватися з навколишнім світом. Доводиться пояснювати, що світ не такий страшний, яким був до цього. Це може тривати доволі довгий час. У таких дітей руйнується віра у соціум, вони насторожені, тривожні. Але найстрашніше те, що булінг може стати причиною  суїцидальних думок та намірів. В тому випадку коли дитина не має з ким порадитись та отримати підтримку, самостійно знайти вихід з ситуації що склалась. Тому, перш за все, батьки педагогічні працівники мають підтримати дитину. Часто вони думають, що це само собою минеться, але це не так.

 

Як почати говорити з дитиною про булінг.

          Якщо дитина повідомляє вам про те, що вона або ще хтось піддається знущанням, булінгу, підтримайте її, похваліть дитину за те, що вона набралася сміливості і розповіла вам про це, і зберіть інформацію (при цьому не варто сердитися і звинувачувати саму дитину ). Підкресліть різницю між доносом, з метою просто доставити комусь неприємність, і відвертою розмовою з дорослою людиною, яка може допомогти.

Одним зі способів почати говорити з дитиною про булінг є спільний сімейний перегляд фільмів відповідної тематики, так звана фільмотерапія.

Список фільмів на тему: «Керрі» (1976), «Опудало» (1983), «Серце Америки» (2002), «Піф-паф, ти мертвий» (2002), «Клас» (2007), «13 причин чому» (2017).  

Переглядаючи фільм, дитина може провести паралель з тим, що відбувається з нею, побачити свою ситуацію і поділитися з батьками.

 

Щоб захистити дитину від кібербулінгу треба:

 

здійснювати батьківський контроль (але робити це обережно з огляду на вікові особливості дітей (для молодших – можна обмежити доступ до сумнівних сайтів, для старших – час від часу переглядати історію браузеру);

застерігати від передачі інформації у мережі.

Пояснювати, що є речі, про які не говорять зі сторонніми: прізвище, номер телефону, адреса, місце та час роботи батьків, відвідування школи та гуртків – ця і подібна інформація має бути конфіденційною;

навчити молодь критично ставитися до інформації в інтернеті. Не все, що написано в мережі – правда. Якщо є сумніви в вірогідності – звертатися до дорослих за допомогою;

розказувати дітям про правила поведінки в мережі. В інтернеті вони такі самі, як і в реальності, зокрема, повага до співрозмовників.

Якщо дитина потерпає від знущань кібербулера, їй буде дуже складно зізнатися у цьому батькам чи ще комусь.

На це є декілька причин:

  • страх, що дорослі не зрозуміють сенсу проблеми;
  • страх бути висміяним через буцімто незначну проблему;
  • страх бути покараним чи що постраждає хтось рідний за «донос» на булера, особливо, якщо цькування зайшли далеко і дитина під контролем агресора;
  • страх з’сувати, що «сам винен» і знущання цілком справедливі.

 

         Наголошуємо на тому, що боротьбу з кібербулінгом ускладнює безкарність в інтернет-просторі, коли кожен може видати себе за будь-кого, не відповідаючи за наслідки дій. Тому, найкраще що можуть зробити батьки та вчителі – виховувати в дитині упевненість в собі, розказувати їй про небезпеку, будувати довірливі відносини. Тоді у разі виникнення такої негативної ситуації дитина одразу ж  буде звертались по допомогу дорослих, яким довіряє.

 

ШАНОВНІ ДОРОСЛІ!

Частіше спілкуйтеся зі своїми дітьми, адже, бути уважними, розуміючими, турботливими, ніжними, люблячими  – так просто. Любіть своїх дітей.  Бажаємо Вам і вашим родинам – здоровя, щастя і любові! 

Протидія насильству

МІЙ ПЛАН БЕЗПЕКИ

  • Заховай в безпечному місці або завжди май при собі копії документів(паспорт, свідоцтво про народження дітей, свідоцтво про право власності на майно), певну суму грошей, номери телефонів, одяг та ліки;
  • Заздалегідь виріши які саме цінні речі (ювелірні вироби і т.д.) ти візьмеш з собою. У випадку необхідності їх можна буде продати або здати під заставу;
  • Знищи всі папери, які можуть підказати кривднику визначити місце твого перебування (конверти, записники, електронну переписку тощо);
  • Намагайся уникати будь-яких суперечок, що можуть відбуватися в кімнаті, де є ріжучі чи гості предмети. Якщо суперечки не уникнути – намагайся знаходитися в кімнаті так, щоб у разі необхідності можна було б легко з неї вийти. Намагайтесь триматися ближче до виходу.
  • Попередь про небезпеку сусідів та правоохоронні органи за номером 102. Також звернися до дільничного інспектора.
  • Заздалегідь домовся з друзями чи родичами про можливість надати тобі тимчасовий притулок у разі небезпеки. Важливо, щоб це були ті люди, у яких кривдник одразу не знайде тебе і які зможуть тебе захистити.

Я – СВІДОК: ЩО РОБИТИ

Чуєте як через стінку квартири доносяться грюкіт, образи, нецензурна лайку й крики про допомогу? Гуляєте на вулиці та бачите, як мати з усієї сили б’є свою дитину? Помічаєте, що старенька з сусіднього під’їзду просить у людей їжу, бо син забирає та пропиває пенсію. Що це – внутрішні сімейні справи? Чи це ситуація, яка потребує вашого втручання?

Ви – свідок домашнього насильства. Звичайно, кожна людина сама обирає, як їй поводитись у тій чи іншій ситуації. Вона може вирішити, що нічого серйозного не відбудеться. Може зробити вигляд, що нічого не бачить і не чує. Може пройти повз, сподіваючись, що хтось інший допоможе. Або може спробувати припинити коло насильства та допомогти постраждалим.

Це складний моральний вибір. Адже рішення діяти може спричинити вам певні незручності: вас опитають працівники поліції та складуть відповідні документи; вам може бути потрібно прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду; до вас може вороже ставитись особа, яка вчинила акт насильства або її родичі.

І все ж – саме небайдужість до постраждалих осіб, включаючи дітей, допоможе їм знайти захист і допомогу, а інколи навіть зберегти життя: коли людина зазнає домашнього насильства, часто вона фізично не має змоги постояти за себе або через стрес усвідомити, що трапилось та що їй слід робити у цій ситуації.

Отже, ось деякі поради стосовно того, що Ви можете зробити, якщо станете свідком домашнього насильства.

  1. ОЦІНІТЬ СИТУАЦІЮ.

Яке насильство відбувається – фізичне, психологічне, економічне, сексуальне? Постраждала особа – дитина або доросла людина? Чи припустиме втручання державних органів через деякий час, або воно потрібне негайно? У якому стані перебуває постраждала особа? Як поводиться кривдник? Ви один/одна, у компанії з дорослими людьми або з вами є діти? Чи є навколо інші люди та чи готові вони прийти на допомогу? Під час насильницького нападу обирати спосіб фізичного втручання рекомендується лише якщо ви до цього справді готові (маєте навички рукопашного бою, засоби індивідуального захисту, нелетальні засоби самооборони тощо). Дбайте про свою безпеку та безпеку тих, хто поруч, тому що кривдник може мати зброю і завдати Вам шкоду.

  1. ВИКЛИЧТЕ ПОЛІЦІЮ.

Так ви не поставите під загрозу свою особисту безпеку, але дозволите спеціально підготовленим працівникам поліції вжити своєчасних та адекватних заходів для належного реагування на факт насильства та його припинення. Виклик поліції ви можете здійснити за номером 102, номером вашого безпосереднього відділу або відділення поліції (конкретний номер за посиланням www.npu.gov.ua/policziya-v-oblastyax.html), а за номером безкоштовної гарячої лінії 0-800-50-02-02 вам нададуть кваліфіковану допомогу та вкажуть на подальші дії в тій чи іншій ситуації.

  1. МЕДИЧНА ДОПОМОГА.

Коли існує безпосередня загроза життю та здоров’ю людини (фізичний чи психічний стан раптово погіршується і це супроводжує кровотеча, судоми, знепритомніння, удушення, гострий біль або інші симптоми, які можуть свідчити про суттєву загрозу) – викличте бригаду «швидкої допомоги» за єдиним номером 103.

  1. ЗАФІКСУЙТЕ ПОБАЧЕНЕ.

Якщо у вас або у когось поруч є мобільний телефон – зафіксуйте на відео, фото усе, що відбувається. Це допоможе органам влади вірно оцінити ситуацію, дати правильну кваліфікацію та послужить як доказ при розгляді справи.

  1. ПОВІДОМТЕ ДО ВІДПОВІДНИХ ОРГАНІВ.

Коли кривдник припинив насильство та залишив місце події, запитайте у постраждалої: чи є хтось, хто їй допоможе; чи потрібна Ваша допомога, щоб подзвонити цій людині. Постраждала особа може попросити вас побути з нею, поки приїде людина, якій вона довіряє. Якщо ви згодні – знаходьтесь у освітленому людяному місці. Порадьте звернутися до мобільних бригад соціально-психологічної допомоги та/або зателефонувати до телефону національної гарячої лінії з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації 0-800-500-335 або116-123 (з мобільного) – безкоштовний зі стаціонарних та мобільних телефонів будь-яких операторів по всій території України)

  1. ЗА ДОПОМОГОЮ.

Коли кривдник припинив насильство та залишив місце події, запитайте у постраждалої: чи є хтось, хто їй допоможе; чи потрібна Ваша допомога, щоб подзвонити цій людині. Постраждала особа може попросити вас побути з нею, поки приїде людина, якій вона довіряє. Якщо ви згодні – знаходьтесь у освітленому людяному місці. Порадьте звернутися до мобільних бригад соціально-психологічної допомоги та/або зателефонувати до телефону національної гарячої лінії з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації 0-800-500-335 або116-123 (з мобільного) – безкоштовний зі стаціонарних та мобільних телефонів будь-яких операторів по всій території України). Кожна постраждала має право на безоплатне отримання соціальних послуг, медичної, соціальної, психологічної, правової допомоги. Коли безпосередньої загрози життю або здоров’ю постраждалої особи немає, Ви можете також порекомендувати їй звернутись до таких органів та установ(ст. 6 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству») Проте важливо пам’ятати, що такі послуги та допомогу людина може отримати лише за її власним бажанням.

  1. ПРОЯВІТЬ НЕБАЙДУЖІСТЬ.

Будьте готовими, що постраждала не захоче змінювати своє життя. Людина має право зробити цей вибір, а ви у силах висловити своє занепокоєння, запропонувати підтримку, направити до тих, хто може допомогти.

 

КУДИ ЗВЕРНУТИСЯ

  • ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ (ПОЛІЦІЯ).

Ви можете викликати поліцію за телефоном 102 або звернутися особисто до райвідділу та написати заяву. Правоохоронці можуть, зокрема, винести кривднику терміновий заборонний припис, надати пораду щодо подальших дій та наявних надавачів послуг, а також скерувати вас (разом із дітьми) до убезпеченого притулку для постраждалих осіб.

  • МЕДИЧНІ УСТАНОВИ.

Якщо ви зазнали фізичного чи сексуального насильства, зверніться до лікаря для отримання медичної допомоги та документування у медичній картці ознак того, що з вами сталося. Надалі це допоможе притягнути кривдника до відповідальності, якщо ви звернетеся до правоохоронних органів.

  • ДЕПАРТАМЕНТ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ | УПОВНОВАЖЕНА ОСОБА (КООРДИНАТОР) З ПИТАНЬ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ НАСИЛЬСТВУ.

Тут приймуть заяву про вчинення у Вашій сім’ї насильства та та скерують вас для отримання необхідної допомоги.

  • ЦЕНТРИ СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ ДЛЯ СІМ’Ї, ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ.

У центрі соціальних служб ви зможете отримати необхідні юридичні, психологічні, соціальні послуги та консультації. Якщо через загрозу насильства вам немає де жити, то можуть допомогти вирішити питання з місцем перебування (наприклад, скерують до притулку для постраждалих від домашнього насильства).

  • СЛУЖБА У СПРАВАХ ДІТЕЙ.

Якщо у вашій сім’ї є діти, вони так само або страждають від насильства, або є його свідками. Відповідна служба втрутиться у ситуацію та захистить права дітей.

  • СУД.

Залежно від ступеню тяжкості насильства суд, зокрема, може до півроку обмежити доступ кривдника до вас та ваших дітей, а також скерувати його до проходження спеціальної програми, спрямованої на змінення його поведінки в сім’ї.

  • ЦЕНТР БЕЗОПЛАТНОЇ ВТОРИННОЇ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ.

Особи, постраждалі від домашнього насильства, мають право отримати послуги адвоката безкоштовно.

 

МОЇ ПРАВА

Відповідно до статті 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» постраждала особа має право на:

  • ДІЄВИЙ, ЕФЕКТИВНИЙ ТА НЕВІДКЛАДНИЙ ЗАХИСТ В УСІХ ВИПАДКАХ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА, НЕДОПУЩЕННЯ ПОВТОРНИХ ВИПАДКІВ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА.
  • ОТРИМАННЯ ПОВНОЇ ТА ВИЧЕРПНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ВІД СУБ’ЄКТІВ, ЩО ЗДІЙСНЮЮТЬ ЗАХОДИ У СФЕРІ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ ДОМАШНЬОМУ НАСИЛЬСТВУ, ПРО СВОЇ ПРАВА І СОЦІАЛЬНІ ПОСЛУГИ, МЕДИЧНУ, СОЦІАЛЬНУ, ПСИХОЛОГІЧНУ ДОПОМОГУ, ЯКИМИ ВОНА МОЖЕ СКОРИСТАТИСЯ.
  • БЕЗОПЛАТНЕ ОТРИМАННЯ ВІДПОВІДНО ДО ЗАКОНОДАВСТВА СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ, МЕДИЧНОЇ, СОЦІАЛЬНОЇ ТА ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ВІДПОВІДНО ДО ЇЇ ПОТРЕБ.
  • БЕЗОПЛАТНУ ПРАВОВУ ДОПОМОГУ У ПОРЯДКУ, ВСТАНОВЛЕНОМУ ЗАКОНОМ УКРАЇНИ “ПРО БЕЗОПЛАТНУ ПРАВОВУ ДОПОМОГУ”.
  • ПОВАГУ ДО ЧЕСТІ ТА ГІДНОСТІ, УВАЖНЕ ТА ГУМАННЕ СТАВЛЕННЯ З БОКУ СУБ’ЄКТІВ, ЩО ЗДІЙСНЮЮТЬ ЗАХОДИ У СФЕРІ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ ДОМАШНЬОМУ НАСИЛЬСТВУ.
  • КОНФІДЕНЦІЙНІСТЬ ІНФОРМАЦІЇ ОСОБИСТОГО ХАРАКТЕРУ, ЯКА СТАЛА ВІДОМА СУБ’ЄКТАМ, ЩО ЗДІЙСНЮЮТЬ ЗАХОДИ У СФЕРІ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ ДОМАШНЬОМУ НАСИЛЬСТВУ, ПІД ЧАС РОБОТИ З ПОСТРАЖДАЛОЮ ОСОБОЮ, ТА ЗАХИСТ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ.
  • ВИБІР СПЕЦІАЛІСТА ЗА СТАТТЮ (ЗА МОЖЛИВОСТІ).
  • ВІДШКОДУВАННЯ КРИВДНИКАМИ ЗАВДАНИХ МАТЕРІАЛЬНИХ ЗБИТКІВ І ШКОДИ, ЗАПОДІЯНОЇ ФІЗИЧНОМУ ТА ПСИХІЧНОМУ ЗДОРОВ’Ю, У ПОРЯДКУ, ВИЗНАЧЕНОМУ ЗАКОНОДАВСТВОМ.
  • ЗВЕРНЕННЯ ДО ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ І СУДУ З МЕТОЮ ПРИТЯГНЕННЯ КРИВДНИКІВ ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ, ЗАСТОСУВАННЯ ДО НИХ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗАХОДІВ ЩОДО ПРОТИДІЇ ДОМАШНЬОМУ НАСИЛЬСТВУ.
  • СВОЄЧАСНЕ ОТРИМАННЯ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ОСТАТОЧНІ РІШЕННЯ СУДУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ РІШЕННЯ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ, ПОВ’ЯЗАНІ З РОЗГЛЯДОМ ФАКТУ ВЧИНЕННЯ СТОСОВНО НЕЇ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА, У ТОМУ ЧИСЛІ ПОВ’ЯЗАНІ З ІЗОЛЯЦІЄЮ КРИВДНИКА АБО ЙОГО ЗВІЛЬНЕННЯМ.
  • ІНШІ ПРАВА, ПЕРЕДБАЧЕНІ ЗАКОНОДАВСТВОМ У СФЕРІ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ ДОМАШНЬОМУ НАСИЛЬСТВУ, А ТАКОЖ МІЖНАРОДНИМИ ДОГОВОРАМИ, ЗГОДУ НА ОБОВ’ЯЗКОВІСТЬ ЯКИХ НАДАНО ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ УКРАЇНИ.

 

 

МИ – за дитинство без насильства!

ОЗНАКИ ТОГО, ЩО ПРОТИ ВАС ВЧИНЯЮТЬ НАСИЛЬСТВО

Зазвичай люди, які зазнають домашнього насильства, не розуміють, що зіткнулись із ним. У суспільстві існує думка, що насильством слід вважати лише фізичні вияви агресії.

Проте експерти говорять про його наступні різновиди.

Психологічне насильство може проявлятись у тому, що людина принижує та маніпулює вами, зневажає та ігнорує ваші бажання, думки, почуття. До цього виду насилля також відносять переслідування, постійний контроль з боку кривдника, погрози. Якщо вас ігнорують чи дискримінують через ваші переконання, віросповідання, національну, расову належність чи походження, шантажують – все це є одним із проявів психологічного насильства.

Коли вас обмежують у доступі до грошей чи забороняють використовувати ваші кошти так, як ви вважаєте за потрібне, це можна вважати економічним насильством. До нього також слід віднести пошкодження вашого майна, перешкоджання в доступі до їжі, житла, майна, обмеження в можливості працевлаштування чи навчання, змушення до жебрацтва та шантажування.

Якщо вас ґвалтують або примушують до небажаних сексуальних контактів, то це приклад сексуального насильства. Примус до сексу з іншими людьми, збочених форм сексуальних стосунків, до роботи у порноіндустрії чи секс-бізнесі, до вагітності чи аборту також вважаються виявом сексуального насильства.

Фізичне насильство проявляється в побиттях, обмеженні вашої свободи, коли вас не випускають із власного дому або, навпаки, не впускають туди. Насильством слід вважати змушення до вживання алкоголю чи наркотиків. Погрози вбити чи навмисно створити ситуацію, яка може загрожувати вашому життю та безпеці, примусове переміщення в межах держави або за кордон, позбавлення їжі, сну чи відпочинку експерти також називають виявами домашнього насильства.

Пам’ятайте, що не слід чекати поки словесні погрози переростуть у фізичне насильство.

Ви можете убезпечити себе ще до фізичних проявів та розпізнати агресора/ку. Сигналом для вас можуть слугувати: спроби задушити вас, вчинення невдалих спроб суїциду (як один з різновидів маніпуляції), вбивство домашніх тварин, насильство щодо дітей.

Також слід бути обережними з тими, хто мав досвід застосування зброї проти інших та наразі має доступ до будь-якого виду зброї, а також з тими, хто ґвалтував когось або має потребу завдавати біль та ображати інших.

ЯК БЕЗПЕЧНО ПІТИ ВІД ЛЮДИНИ, ЩО ЗДІЙСНЮЄ НАСИЛЬСТВО

Якщо ви зазнали будь-якого з видів насильства або розумієте, що існує загроза його скоєння, пам’ятайте, що найголовніше правило – НЕ МОВЧАТИ!

Розкажіть друзям, знайомим, сусідам або родичам про такі факти. Попередьте їх про можливу небезпеку та попросіть звернутися до поліції в разі необхідності. Тримайте постійний контакт із довіреною особою, щоб вона знала, чи все у вас гаразд.

Якщо у вас не має можливості розповісти про насильство знайомим, то ви завжди можете звернутися на гарячу лінію 0 800 500 335 або 116 123 (короткий номер) з будь-якого телефону по всій території України. Лінія є безкоштовною, анонімною та конфіденційною. Тут вам порадять, що робити у вашій конкретній ситуації в конкретний момент. Якщо насильство відбувається безпосередньо в момент дзвінка, вас одразу перемкнуть на поліцію.

У деяких містах України можна також зателефонувати до мобільної бригади соціально-психологічної допомоги. Їхні контакти:

Контакти мобільних бригад соціально-психологічної допомоги

м. Краматорськ та Дружківка 099 366 63 48 063 340 86 51  
м. Слов’янськ, Святогірськ, Лиман та Слов’янський район, Олександрівський район 099 366 63 29 093 379 20 91
           

Існують й інші телефони допомоги, куди ви можете подзвонити. Але пам’ятайте: якщо ви шукаєте подібну інформацію вдома, то після цього слід видалити історію переглядів у інтернеті.

Продумайте свій план дій: підготуєте сумку з необхідними речами, документами (паспорт, свідоцтво про народження дітей, свідоцтво про право власності на майно), грошима, ювелірними виробами, які можна продати в разі необхідності, ліками. Вивчіть на пам’ять телефони відповідних служб та ваших довірених осіб на випадок, якщо ви залишитесь без свого телефона.

Спробуйте знайти місце, де б ви могли сховатись. Пам’ятайте, що головне правило надійної схованки – це таємність. Людина, яка здійснює домашнє насильство, не повинна знайти вас там, а знайомі, які зголосилися допомогти, повинні мати змогу захистити вас.

Перед тим як піти від людини, що завдає вам шкоди, слід видалити все електронне листування, історію переглядів в інтернеті та знищити будь-які паперові нотатки, які можуть допомогти знайти вас.

Також потрібно поскаржитись на домашнє насильство в поліцію. Можна зателефонувати на 102 або залишити заяву у дільничного інспектора.

Якщо тривалий час проти вас здійснювалося фізичне насильство, необхідно зняти побиття. На судмедекспертизу вас може направити дільничний інспектор або інший співробітник міліції районного відділення, до якого ви звернетесь із заявою про насильство.

Письмова заява подається на ім’я начальника державного правоохоронного органу. В ній коротко та чітко вказуються всі обставини справи та висловлюється конкретна вимога стосовно наслідків заяви. Письмова заява може бути надіслана як цінний лист із повідомленням про доставку чи подана особисто, але обов’язково на копії, яку ви залишаєте у себе, повинен стояти вхідний номер та дата отримання вашої заяви правоохоронним органом.

Можна також самостійно звернутися для проходження платної судово-медичної експертизи.  Після того як поліція оформить ваші документи, вас можуть прихистити у притулку, які вже зараз є майже в кожному місті, а згодом їхня кількість має зрости, як це передбачено новим законодавством із протидії насильству.

У притулку жінка з дітьми може проживати безкоштовно протягом трьох місяців, готувати документи на розлучення, отримати психологічну та юридичну допомогу.

Якщо насильство відбувалося у присутності дітей або щодо них, у тому числі якщо це психологічне насильство, а саме образи, приниження, погрози, звинувачення тощо, напишіть заяву до служби у справах дітей.

Ви маєте право не давати кривдникові бачитися та спілкуватися з дітьми, поки рішенням суду не буде визначено способу його участі у вихованні дітей та призначено дні, години та визначено умови побачень. Відповідно до статті 159 Сімейного кодексу України, суд має право вирішити, що побачення з дітьми може відбуватися лише в присутності третіх осіб, зокрема психолога, соціального працівника тощо.

За новим законом потерпілі від насильства можуть отримати безкоштовну юридичну допомогу в Центрах безоплатної правової допомоги. Зокрема, юристи можуть допомогти із розлученням та захистом майнових прав.

  • Безоплатна правова допомога– правова допомога, яка гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету, місцевих бюджетів та інших джерел.

Закон України «Про безоплатну правову допомогу» визначає порядок надання безоплатної первинної правової допомоги та безоплатної вторинної правової допомоги.

 

  • Безоплатна первинна правова допомога, суб’єктами права на яку є усі особи, які перебувають під юрисдикцією України, включає такі види правових послуг, як надання правової інформації;  консультацій і роз’яснень з правових питань; складення заяв, скарг, інших документів правового характеру (крім процесуальних), а також надання особі допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації. ü Безоплатна вторинна правова допомога – вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя, і включає такі види правових послуг, як захист; здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на таку допомогу в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складення документів процесуального характеру.

Система надання безоплатної правової допомоги в Україні – це мережа із 535 точок доступу до правових послуг: 23 регіональних, 84 місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги та 428 бюро правової допомоги у всіх регіонах України.

Єдиний номер контакт-центру системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103 (цілодобово та безкоштовно в межах України зі стаціонарних та мобільних телефонів).

Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Донецькій та Запорізькій областях

Тимчасова адреса: вул. Зелинського, 27а, м. Маріуполь, 87548, Донецька область, Україна
Адреса: проспект Соборний, 77, 8 поверх, м. Запоріжжя, 69002, Україна

Краматорського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги: м. Краматорськ, вул. Академічна, 20;

тел.: 099 266 91 62; 066 368 00 63.

Слов’янське бюро правової допомоги Краматорського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги: м. Слов’янськ, вул. Університетська, 47; тел. 066 711 26 13:

Отримати правову допомогу: м. Слов`янськ, Донецька область
вул. Університетська, 28

+38 (099) 507 50 90
+38 (094) 905 6764
+38 (098) 597 64 72
+38 (063) 496 80 88

пн – пт з 9:00 до 18:00

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО НАСИЛЛЯ ВІДБУВАЄТЬСЯ РАПТОВО

Не завжди вдається уникнути насильства, а тому слід підготувати себе до того, що в один момент вам доведеться екстрено виходити з кризової ситуації.

Перше, що слід пам’ятати, – не варто відповідати агресією на агресію. Особливо цього не слід робити з людиною, яка перебуває у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння.

Спробуйте повідомити про ситуацію знайомим, друзям, родичам. Якщо у вас є можливість викликати поліцію – зробіть це! Коли правоохоронці прибудуть на місце, то чітко поясніть їм що сталося та напишіть заяву. Якщо у вас є тілесні ушкодження, то зафіксуйте їх. Висновки лікарів можуть стати одним з доказів на суді.

Поліція, приїхавши на виклик, за наявності для цього підстав, може затримати кривдника максимум на 3 години. Тому за цей час подбайте про власну безпеку та безпеку своїх дітей. Наприклад, ви можете покинути житло, якщо маєте таку можливість, або можете вжити заходів, щоб не допустити кривдника до житла.

За законом кривдника у триденний термін мають взяти на профілактичний облік. Тобто заповнити спеціальну картку обліку про скоєння злочину і надіслати її до управління в справах сім’ї та молоді, а також до служби справ неповнолітніх. Зняття з обліку можливе, лише якщо протягом року від останнього вчинку дії насильства випадок не повторився.

Якщо кривдник уже перебуває на обліку, то йому виноситься захисний припис, відповідно до якого йому буде заборонено: чинити акти насильства в сім’ї, розшукувати жертву; отримувати інформацію про місцеперебування жертви; відвідувати або вести телефонні розмови з жертвою. Обмеження встановлюються на термін до 90 діб з моменту винесення захисного припису.

У разі вчинення щодо вас сексуального насильства зателефонуйте на 102 і повідомте про зґвалтування. Важливо, щоб ви дочекалися поліції, не милися та нічого не рухали у квартирі до моменту прибуття поліції, оскільки необхідно буде пройти медичну експертизу.

 

Міжнародний день толерантності

16 ЛИСТОПАДА — МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ТОЛЕРАНТНОСТІ (ТЕРПИМОСТІ).
Міжнародний день толерантності (терпимості) був оголошений ЮНЕСКО в листопаді 1995 року з нагоди 50-річного ювілею цієї організації і відзначається щорічно 16 листопада.
У ній йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідання, етнічної належності чи кольору шкіри.
Ці принципи закріпили у Загальній декларації прав людини, що проголошує неприйняття усіх форм дискримінації, недопущення геноциду і покарання за нього.
В 1996 році Генеральна Асамблея ООН запропонувала державам-членам щорічно 16 листопада відзначати Міжнародний день терпимості, приурочивши до нього відповідні заходи, орієнтовані як на навчальні заклади, так і на широку громадськість.

Декларація принципів терпимості звертається до держав, які мають гарантувати створення справедливого законодавства, дотримання правопорядку, судово-процесуальних та адміністративних норм.
У статті 2 Декларації говориться, що для того, щоб зробити суспільство більш терпимим, держави мають ратифікувати існуючі міжнародні конвенції з прав людини.
Обовязково розробити нове законодавство з метою забезпечення в суспільстві принципу рівних прав та можливостей для всіх груп та окремих людей. Ратифікація документів та створення законодавства це тільки перший крок для формування реальної толерантності в суспільстві.
Навіть, ратифікувавши основні міжнародні документи із захисту прав людини, наша держава та суспільство ще далекі до того, щоб стверджувати, що толерантність – це ознака нашого життя. Навчання починається з дітей, яких варто вчити бути не просто «такими як всі», а поважати інших, вміти висловлювати свою точку зору та відстоювати власну позицію.
Тож ЮНЕСКО пропонує відзначати День толерантності у школах і вищих навчальних закладах усіх країн-членів Організації Об’єднаних Націй.
Кожен з нас повинен прагнути підтримувати принципи терпимості, плюралізму, взаємної поваги та мирного співіснування.
Як що в двох словах то, терпимість допомагає вижити людству як виду. Чим кращі взаємовідносини будуть між людьми, тим більше шансів вирішити різні проблеми: екологичні, технологічні та інші.
Поділись з друзями, їм варто про це знати.