Профорієнтація. Поради батькам

Сім’я — це місце, куди можна прийти і поділитися своїми проблемами, бути почутим та зрозумілим; це місце, де можна відпочити душею та тілом; це місце, де можна довіритися і почувати себе у комфорті та безпеці.

В кожній родині настає один з важливих моментів в житті, коли перед підлітками постають питання: куди піти навчатися, яку професію обрати? 
Безумовно, батьки беруть активну участь у вирішенні питання про майбутнє своєї дитини.

Психологія дитини — це великий і складний світ і для того, щоб зрозуміти його, потрібно дуже багато зусиль.

Батьки мають всі шанси розпізнати у дитини талант і хист до певної професії. Вони можуть розвивати здібності дитини в тому чи іншому напрямку ще змалечку.

Проте будьте обережні — звертайте увагу на інтереси та схильності дитини. І коли зрозумієте, що дана сфера діяльності — це дійсно покликання вашої дитини, направляйте її на правильний життєвий шлях.

Дітям необхідна допомога дорослих, але допомога розумна. Батьки можуть бути наставниками для дитини у пошуках улюбленої справи.

Спробуємо розібратися у такому непростому питанні як професійне визначення. Вибір професії можна порівняти з системою рівнянь, що має декілька невідомих.

Перше невідоме — світ професій. В світі існує безліч професій і бажано, хоча б в загальних рисах, ознайомитись з кожною. Найчастіше буває — обирають ту професію, з якою встигли ознайомитися. Чи не залишиться без уваги та професія, що найбільше відповідає нахилам дитини?

Виділити коло професій, які подобаються дитині. І тут з’являється друге невідоме: чи будуть відповідати особисті якості дитини, темперамент, тим вимогам, які потребує обрана професія. Якщо син або донька вже визначили для себе професію, радимо ознайомитися з її описом, а саме професіограмою. Інформація дозволить вам зробити висновки про те, чи є у вашої дитини хист  для опанування обраної професії. Ідеальним вважається вибір — коли вимоги професії співпадають з особистісними якостями людини.

Третє невідоме: визначити стан здоров’я. Щоб уникнути розчарувань, важливо своєчасно порадитися з лікарем про медичні вимоги до обраної професії.

Четверте невідоме: в  будь-якій роботі є свої тонкощі, про які теорія не розповідає. Тому школярам важливо поспілкуватися з представниками обраної професії.

П’яте невідоме: куди піти вчитися? Вибір навчального закладу відіграє дуже важливу роль як для вас, так і для дитини. Заздалегідь можна ознайомитися з «Довідником навчальних закладів» та отримати необхідну інформацію.

Поради

  • Не намагайтеся нав’язувати дитині ту професію, про яку самі мріяли. Якщо ви все життя хотіли бути актрисою, а стали бухгалтером, це не означає, що ваша дитина повинна втілити в життя вашу мрію. Пам’ятайте, що у неї є власні плани та мрії, з якими потрібно і варто рахуватись. Не варто також змушувати нащадків наслідувати вас, навіть якщо у вашій родині всі були вчителями чи лікарями.
  • Не тисніть на дитину, якщо вважаєте невдалим її вибір майбутньої професії. Краще допоможіть їй розібратись чи справді вона розуміє, чим буде займатися в майбутньому. Адже нерідко, обираючи професію, дитина керується стереотипами, прикладами кумирів, тощо.
  • Якщо ваша дитина до цього часу чітко не знає, ким хоче бути, допоможіть їй визначитися.
  • Не можете визначити самостійно — скористайтесь послугами психолога або профорієнтолога.
  • Не бійтеся, якщо ваша дитина обере не престижну, не популярну чи не інтелігентну професію. Якщо, наприклад, ваш син марить автомобілями, то, можливо, краще дозволити йому здобути фах автослюсаря чи автомеханіка. Адже коли людина займається улюбленою справою, вона завжди досягає успіху. І цілком ймовірно, що в майбутньому ваш син стане власником автосалону і буде неймовірно вдячний за те, що ви не зробили його юристом, може й непоганим, але байдужим до своєї роботи.
  • Пам’ятайте, що обирати майбутню професію потрібно не під час подання документів у вузи і навіть не протягом випускного року навчання. Починати треба ще з 7–8 класів. Тоді до закінчення школи дитина вже точно визначиться, ким хоче стати.
  • Сьогодні у країні відчувається недостатня кількість кваліфікованих фахівців у багатьох сферахсоціально-економічногожиття. І зумовлено це тим, що молоді кадри рвуться на так звані «престижні» посади, забуваючи про те, що краще один талановитий шеф-кухар , ніж двадцять нікчемних менеджерів.

ЗРОБІТЬ СВІЙ ВИБІР СВІДОМО!

ХАЙ ВАМ ЩАСТИТЬ!

Ліцей рекомендує

Працювати треба так, щоб подобалося! Не знаєш, що подобається? Перевір себе! Дізнайся чим корисні тести на профорієнтацію і хто їх придумав… далі...

http://prof.osvita.org.ua/uk/determine/testing/index.html

УВАГА! НЕБЕЗПЕКА: СПАЙС!

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

Сьогодні в нашій країні все гучніше і тривожніше звучать голоси: «Обережно – наркотики!». Незважаючи на вжиті заходи, наркоманів стає все більше. Але ж не так давно ми вважали, що таке може бути де завгодно, але не у нас.

«Наркоман!» – це слово стало вже звичним в нашому лексиконі. Що ж за ним? За цим словом – покалічені життя, зламані долі, відчай, страх, біль, смерть і злочин!

Дуже багато, якщо не основне, залежить від батьків, від сімейного клімату і взаємин у сім’ї. Там, де існує небезпека залучення дітей до наркотиків, як ніколи актуальна проста і банальна істина: «Діти потребують уваги!»

Ця аксіома, здавалося б, відома всім. Але, як часто ми забуваємо про неї в суєті буденної праці і турботах. Адже саме зі спілкування з батьками починається процес виховання дітей, засвоєння ними всього хорошого і корисного.

Мами і тата! По можливості намагайтеся частіше розмовляти з дітьми на найрізноманітніші теми, особливо на ті, які в даний момент представляють для них найбільший інтерес. Про що б ви не говорили з дітьми, постарайтеся ненав’язливо дати їм хоча б одна порада з області дотримання правил особистої безпеки.

Якщо є небезпека прилучення до наркотиків вашої дитини, необхідно негайно вживати всіх заходів проти цього. Будьте справжнім другом своїй дитині, якщо у нього вже виникли проблеми з наркотиками, допоможіть йому прийняти рішення, переконайте звернутися за допомогою! Не кожен, хто пробує наркотики, обов’язково стане наркоманом, але абсолютно очевидно, що кожен, хто вже звик до них, почав з того, що одного разу спробував наркотик. Підступна особливість наркотику полягає в тому, що організм людини, що приймає цю речовину неодноразово, протягом деякого часу перестає реагувати на прийняту дозу і вимагає постійного її збільшення. Щодо тривале вживання наркотиків породжує згубну звичку до цих речовин – людина стає наркоманом.

Одне з найнебезпечніших дій наркотику на організм полягає в тому, що він здатний в найкоротші терміни сформувати жорстку залежність стану людини, його фізичного і психічного самопочуття від вживання препарату.

ЩО СПРИЯЄ ЗАЛУЧЕННЮ ПІДЛІТКІВ ДО НАРКОТИКІВ?

Причин та умов, які сприяють залученню до наркотиків, досить багато і знання хоча б основних з них зможе допомогти в цілеспрямованій профілактичній роботі. Адже, як відомо, щоб перемогти ворога, його потрібно знати.

ПРИЧИНИ:

  • Загальне падіння моралі, низька духовність і культура у значної частини населення.
  • Сформована наркотична субкультура і «мода» на наркотики серед молоді.
  • Складна соціально-економічна ситуація в країні (економічна нестабільність, зубожіння населення, і ін.).
  • Відносна доступність наркотиків на «чорному» ринку (порівняно невисока ціна, велика кількість наркоторговців).
  • Активна діяльність наркоторговців і їх спільнот, спрямована на стимулювання попиту на наркотики.
  • Ліберальний прикордонний режим або його відсутність (відкритість кордонів).
  • Надвисока прибутковість наркобізнесу.

ЩО НЕОБХІДНО ЗРОБИТИ, ЯКЩО ВИ ПІДОЗРЮЄТЕ, ЩО ВАША ДИТИНА ВЖИВАЄ НАРКОТИКИ?

Якщо Ви виявили у вашої дитини наркотичні засоби, припустімо найгірше – що він пристрастився до наркотиків. Придивіться до його поведінки. Деякі вчинки можуть бути свого роду попередженням про небезпеку, хоча можуть відображати і нормальні вікові зміни підлітка.

Постійно спостерігайте за поведінкою своєї дитини. Різкі зміни в його поведінці повинні насторожити вас. Непомітно перевірте, чи немає інших об’єктивних ознак вживання наркотиків. Краще перестрахуватися. Це допоможе вам своєчасно помітити біду, коли ще можна поправити становище.

Особливо будьте пильні щодо друзів вашої дитини. Дізнайтеся про них якомога більше. Постарайтеся побачити або познайомитися з їх батьками (наприклад, на батьківських зборах). У будь-якому випадку не соромтеся говорити з дітьми про проблеми, з якими може зіткнутися людина, що споживає наркотики (медичними, морально-етичними, юридичними і т.п.).

Якщо ви впевнені, що ваша дитина вживає наркотики, скажіть йому прямо про вашому неспокої і його причини. Твердо скажіть йому, що ви проти вживання наркотиків і маєте намір втрутитися в ситуацію. Якщо ви не зустрічаєте розуміння або стикаєтеся з негативною реакцією, необхідно вдатися до допомоги фахівця-нарколога.

Не відкладайте рішучих дій. Якщо є явні ознаки споживання наркотиків дитиною, звертайтеся за професійною допомогою.

Профілактика вживання наркотиків серед підлітків – досить непростий в психологічному, правовому і організаційному відношенні процес. Її необхідно будувати не тільки на основі виховного процесу, психотерапевтичного або медичного втручання. При її організаційній побудові важливо пам’ятати про законодавчу і правової регламентації антинаркотичної діяльності. Тут слід використовувати положення адміністративного, кримінального та інших законодавств, а також норми міжнародного права і рекомендації світової спільноти.

Батьки, підтримайте підлітка!

Виявивши у свою дитину маленьку упаковку з яскравою етикеткою, зверніть на неї належну увагу.

Дія курильних міксів на людський організм в 5-10 разів сильніше, ніж рослинних препаратів, що містять в своєму складі наркотичні речовини. Практично відразу після їх прийняття наступають найпотужніші галюцинації.

Реакції на «спайс» можуть бути різними: психоз, ейфорія, сміх або страх, повна втрата контролю над діями.

Крім того, навіть періодичне куріння сумішей стає причиною незворотних процесів в центральній нервовій системі людини – від уповільнення розумової діяльності до депресивних станів.

ОЗНАКИ ВЖИВАННЯ “КУРИЛЬНОЇ СУМІШІ”

Розширені або звужені зіниці, почервоніння очей, підвищена рухова активність, нечленороздільна мова, різка зміна настрою, сухість у роті, підвищення артеріального тиску, тахікардія.

Якщо ці ознаки з’явилися у вашої дитини, не потрібно кидатися до підлітка з розпитуваннями, це може лише пробудити інтерес до небезпечної “дурі”. Просто потрібно уважніше стежити за підлітком, його фізичним станом, настроєм, цікавитися його проведенням часу і оточенням.

Якщо це сталося лише раз, вам потрібно просто поговорити з вашою дитиною. Будьте дбайливими, люблячими, але покажіть своє несхвалення. Наведіть розумні аргументи: вживання “курильних сумішей” згубно для здоров’я, а крім того може призвести до конфлікту з законом.

Якщо поведінка підлітка свідчить про регулярному вживанні “курильних сумішей”, перш за все, виявляйте підтримку вашій дитині – для нього це життєво необхідно, говоріть, що ви його любите. І негайно зверніться по допомогу до наркологів. Своєчасне втручання дорослого важливо, зазначають психологи, тому що підлітки в силу психологічних особливостей цього віку живуть за принципом “тут і зараз” і не схильні розмірковувати про майбутнє.

Ознаки отруєння “курильної сумішшю”:

    Прискорене серцебиття, підвищення артеріального тиску, втрата свідомості.

Що робити, якщо у вас є підозри щодо вживання наркотиків вашою дитиною?

1.Не панікуйте. Навіть якщо ви вловили підозрілий запах або виявили на руці сина або дочки слід уколу, це ще не означає, що тепер він неминуче стане наркоманом. Часто підлітка змушують прийняти наркотик під тиском. Пам’ятайте про те, що і багатьом дорослим людям доводилося вживати наркотичні засоби (знеболюючі уколи, масочний наркоз). І постарайтеся з перших хвилин стати не ворогом, від якого потрібно ховатися і ховатися, а союзником, який допоможе впоратися з бідою.

2.Важливо зберегти довіру. Ваш власний страх може змусити вас вдатися до погроз, крику, залякування. Це відштовхне підлітка, змусить його замкнутися. Не поспішайте робити висновки. Можливо для вашої дитини це перше і останнє знайомство з наркотиком. Буде краще, якщо ви поговорите з ним на рівних, зверніться до «дорослого» його особистості. Можливо, що наркотик для нього спосіб самоствердитися, пережити особисту драму або заповнити порожнечу життя.

  1. Підтримайте дитину. «Мені не подобається, що ти зараз робиш, але я все ж люблю тебе» – ось основна думка, яку ви повинні донести до підлітка. Він повинен відчувати, що б з ним не сталося, він зможе з вами відверто поговорити про це. Заохочуйте інтереси і захоплення підлітка, які повинні стати альтернативою наркотику, цікавтеся його друзями, запрошуйте їх до себе додому. І нарешті, пам’ятайте, що найсильніше на підлітка буде діяти ваш особистий приклад. Подумайте про своє власне ставлення до деяких речовин типу тютюну, алкоголю, ліків.

4.Слід звернутися до фахівця. Якщо ви переконалися, що підліток не може впоратися із залежністю від наркотику самостійно, і ви не в силах йому допомогти, зверніться до фахівця. Не обов’язково відразу до нарколога, краще почати з психолога або психотерапевта. При цьому важливо уникнути примусу. В даний час існують різні підходи до лікування наркоманії. Порадьтеся з різними лікарями, виберіть той метод і того лікаря, який викличе у вас довіру. Будьте готові до того, що порятунок вашої дитини може зажадати від вас серйозних і тривалих зусиль.

https://www.youtube.com/watch?v=DJL2RcS8oVs

ХАЙ У ВАШІЙ РОДИНІ

“Гарячі лінії” для постраждалих від насильства

ПОВІДОМЛЯЄМО

про роботу спеціалізованих національних «гарячих ліній», що надають інформаційні, психологічні та правові телефонні консультації особами, які постраждали від ґендерно зумовленого й домашнього насильства:

  • Урядова «Гаряча лінія» для осіб, які постраждали від домашнього насильства  15-47 (цілодобово, анонімно, безкоштовно). 
  • Національна «Гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми і гендерної дискримінації ГО “Ла Страда-Україна” (цілодобово, анонімно, безкоштовно) 0-800-500-335 зі стаціонарного або 116 123з мобільного.
  • Національна дитяча «Гаряча лінія» з питань запобігання насильства в сім’ї та захисту прав дітей ГО “Ла Страда-Україна” 0-800-500-225 зі стаціонарного або 772з мобільного (пн-пт з 12.00 до 20.00, сб з 12.00 до 16.00).

Насильство, його ознаки

Насильство. Його ознаки….

Однією з актуальних проблем, які стоять перед сучасним українським суспільством, є подолання і профілактика будь-яких проявів насильства щодо дітей та молоді. Слід відзначити, що дана проблема лише стає предметом широкого громадського та наукового обговорення в Україні.

Що таке «домашнє насильство», згідно із законом?

Домашнє насильство – дії або бездіяльність фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Домашнє насильство – це такі  дії одного члена сім’ї по відношенню до іншого, які порушують громадянські права та свободи людини, або які призводять до фізичного, психічного, чи морального страждання.

(Закон «Про попередження насильства в сім‘ї»).

Домашнє насильство це насильство, яке відбувається у сім‘ї по відношенню:

до дружини чи до чоловіка

до неповнолітніх дітей

до престарілих батьків

до немічних та інвалідів

між родичами, або усиновителями 

Домашнє насильство на гендерній основі – це насильство однієї людини по відношенню до іншої на підставі її статевої ознаки. Зокрема насильство над жінкою з боку чоловіка.

За статистикою 95% потерпілих від домашнього насильства складають жінки.

 «Якщо раніше домашнім насильством вважались інциденти у подружжі, то тепер розширюється коло осіб. До нього тепер відносять колишнього чоловіка/дружину, громадянські шлюби (спільне проживання без реєстрації). Розширене коло осіб, яких визнають кривдниками: прийомні батьки, особи, які спільно проживають чи проживали в одній родині, рідні брати, сестри, опікуни й інші родичі – дядько, тітка, племінниці, двоюрідні брати, сестри, двоюрідні дідусі та бабусі», – наголошує Ольга Дунебабіна.

Домашнє насильство може мати форми  фізичного, сексуального, психологічного впливу та примусу.

 

Фізичне насильство – це

нанесення побоїв

тілесних ушкоджень

удушення

ляпаси по обличчю

штовхання

брутальне хватання

використання зброї

позбавлення їжі

спроби залишити жінку одну в небезпечному місці

відмова надати жінці  допомогу, коли  вона хвора або вагітна та ін.

Психологічне  насильство –  це

–                       ігнорування почуттів жінки

–                       образа  переконань, що мають цінність для неї

–                       образа віросповідання, національної, расової та класової приналежності або походження:  приниження жінки

–                       знущання над домашніми тваринами або їх знищення на очах жінки, з метою причинити їй біль

–                       переслідування жінки через сексуальні зв’язки, які уявив собі чоловік

–                       покарання чоловіком дітей,  при образі на жінку

–                       обмеження свободи дій та пересувань

–                       погрози спричинити фізичну, або економічну шкоду

Сексуальне насильство – це

–                       гнів на ґрунті ревнощів

–                       образа жінки словами “повія”,  “нечепура”, або “фригідна”

–                       примус до   сексуальних зносин з чоловіком та  іншими  людьми проти її волі

–                       примус до хворобливих або садистських статевих зносин та застосування предметів для цієї мети

–                       применшення значення почуттів жінки в сексуальному відношенні

–                       примус жінки до того, щоб вона споглядала статеві зносини, які відбуваються між іншими людьми

–                       застосування загрози насильством для примусу жінки до згоди на сексуальний зв’язок

–                       примус жінки одягатися всупереч її волі згідно з бажанням партнера

Економічне насильство – це

–                       вилучення або обмеження коштів

–                       контроль надходжень та фінансових витрат

 

Чи знаєте ви, що:

– Від домашнього  насильства потерпає більше жінок, ніж від пограбувань, зґвалтування незнайомими та в автомобільних катастрофах, разом узятих;

– В США існує біля 1500 притулків для жінок, які зазнали домашнього насильства.  В Україні вже з’явилися жіночі кризові центри. В Києві працює притулок для жінок, які страждають від насильства в сім‘ї. Цей притулок організований за рахунок державних коштів.

– У Дніпропетровську, Донецьку, Житомирі, Львові, Рівному, Херсону, Чернівцях  організацією Winrock International спільно з місцевими недержавними організаціями створено центри “Жінка для жінки”. Сюди можуть звертатися жінки, які потерпають від домашнього насильства, та можуть одержати юридичну та психологічну консультацію.

– У Житомирській області, одному районі м. Львова та м. Дніпропетровська діє експериментальна програма, так звана “Блакитна карта”, тобто  спеціальна система реагування міліції на випадки домашнього насильства. 

 

За дослідженнями Інституту соціологічних досліджень НАН України 68% жінок (це, приблизно, 18 млн.) в Україні зазнають знущання в сім‘ї, у тому числі 20% – часто (в основному, це побиття з боку чоловіка).

 

За останні три роки  кількість вбивств, вчинених на підставі домашнього насильства,  зросла  майже втричі. (За даними Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС України).

Де можуть допомогти в разі кібербулінгу

Якщо дитина стала свідком булінгу, кібербулінгу, передусім вона може розказати про це батькам, вчителю, психологу або безпосередньо директору. Окрім цього, дитина може звернутись на гарячу лінію

!ГО «Ла Страда – Україна» з протидії насильству в сім’ї або із захисту прав дітей – короткий мобільний номер – 772, стаціонарний номер Національної дитячої 0 800 500 2250 800 500 225;

!до Центру соціальної служби з питань сім’ї, дітей та молоді – Донецький обласний ЦСССДМ – т.:(0626) 66-49-75;

!Національної поліції України- всеукраїнський телефон 102 та 0-800-50-02-02 
!Центру надання безоплатної правової допомоги”, – У Міністерстві юстиції України пропонують звертатися за юридичною консультацією в єдиний контакт-центр юридичної допомоги за номером 0 800 213 103 (цілодобово та безкоштовно в межах України).

Якщо дитині необхідна психологічна допомога – слід звернутися у Національну дитячу “гарячу лінію” для дітей і батьків з питань захисту їхніх прав за номером 116 111 (для дзвінків з мобільного).

Щоб протидіяти кібербулінгу й захиститися від нападників в онлайн, у дитини та її батьків є альтернатива: не залишитися сам на сам із проблемою, а звернутися по правову допомогу.

 

Якщо ви:

  • страждаєте від постійних образ в Інтернеті;
  • ваш акаунт зламали та поширили особисті дані;
  • у мережі вас шантажують та погрожують оприлюднити інформацію чи дані, які ви б не хотіли поширювати;
  • вважаєте, що вас несправедливо визнали відповідальним за переслідування когось у мережі;
  • чи ви наразилися на інші небезпеки в Інтернеті та потребуєте юридичної підтримки –

 звертайтеся по правову допомогу за телефонами київської приймальні УГСПЛ (044) 383 95 19, (094) 928 65 19.

 Мешканці інших регіонів України за цими самими номерами можуть дізнатися адреси найближчих до них приймалень УГСПЛ, куди можна звернутися по допомогу.  

Консультації та правова допомога юристів у межах Кампанії проти кібербулінгу – безкоштовна.

Про булінг та кібербулінг

Інтернет-технології стали невід’ємною частиною життя сучасного суспільства. У 3 роки малюки самостійно дивляться мультики на YouTube, а першокласники шукають необхідну інформацію за допомогою Google, спілкуються у соціальних мережах. Проте, популярність інтернет-ресурсів крім позитивних моментів швидкого доступу до необхідної інформації, призвела до зростання кількості порушень прав та поширення недостовірної й конфіденційної інформації. На жаль, більшість дітей не мають сформованої онлайн-культури. Тому часто вони не розуміють, як можуть захиститися від кібербулінгу. А батьки в свою чергу не знають, як реагувати на це. Старше покоління, зокрема, бабусі та дідусі часто заперечують, для чого дітям інтернет… Намагаються обмежити доступ до смартфону чи комп’ютера. Проте, у світі сучасних технологій діти про можливості глобальної мережі дізнаються значно раніше за своїх батьків. Зупинити процес глобалізації, на жаль, не можливо. Можливо лише пристосуватись до змін та навчитись правильно використовувати сучасні технології. Невміння орієнтуватися в онлайн-просторі навіть порівнюють із невмінням писати та читати. Так, жартівний обмін школярів фотографіями через телефон, або навпаки суперечки у групах у вайбері часто переростають у справжнє цькування, шантаж, агресію. Часто діти фотографують один одного у незручний момент, виставляючи фото у соціальні мережі з образливими підписами “по приколу”. Але насправді – це злочин, який має назву “кібербулінг” . Одні пройдуть все і стануть сильнішими, а інших це може зламати. 

ПАМ’ЯТАЙТЕ, саме в родині закладаються основи поведінки дитини в світі, й віртуальний простір не має бути винятком. Ваша дитина – це зона вашої відповідальності. Батькам варто приділяти серйозну увагу онлайн-вихованню дітей й підвищенню їхньої обізнаності про загрози інформаційного середовища.

Україна – в ТОП-10 країн Європи за поширеністю булінгу серед школярів 11–15 років. За цим показником ми лишаємо далеко позаду не лише Данію чи Норвегію, але й Угорщину з Грецією.

Через соціальні мережі інформація поширюється миттєво. Один клік – і принизливі фото, відео, пародійні зображення, чутки стають абсолютно публічні. Кіберагресори можуть цілодобово залякувати своїх жертв, створюючи в них ілюзію повного контролю їхнього життя і поведінки. Діти часто не розповідають про булінг, бо бояться, що вони будуть покарані за «донос». Це захоплює агресора, і його методи стають більш жорстокими і наносять все більшої шкоди жертві. Часто кібербулінг завдає навіть більшої шкоди, а ніж побиття.

Що таке булінг та кібербулінг?

 

Поняття булінгу (цькування)

Згідно з статтею 1734 Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)”

БУЛІНГ – це  діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

         Але, слід пам’ятати, що не кожен конфлікт є булінгом, тому педагогічним працівникам треба навчитись чітко відрізняти ці поняття. Розуміти те, що цькування – це тривалі, повторювані дії, а одинична сутичка між учасниками таким не може вважатися.

 

Типовими ознаками булінгу (цькування) є:

       – систематичність (повторюваність) діяння;

       – наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), 

спостерігачі;

       – наслідки у вигляді психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, 

тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або

спричинення соціальної ізоляції потерпілого»;

       – крім того, ключовою ознакою саме булінгу є бажання завдати шкоди,

принизити жертву.

Мотивацією до булінгу дуже часто стають заздрість, жага помсти, боротьба за лідерство в колективі, потреба нейтралізації суперника, зіткнення різних цінностей, поглядів на життя, субкультур, агресивність, наявність психічних і

фізичних вад у жертви, бажання принизити, самоствердитися. Дуже часто булерами стають діти, які потерпають від жорстокого поводження з ними в родині, з боку дорослих.

 

ВИДИ БУЛІНГУ:

       – фізичний (штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, нанесення тілесних пошкоджень);

       – психологічний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміка обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж);

       – економічний (крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей);

       – сексуальний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, фільмування у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти);

       – кібербулінг (приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв).

 

Типові риси учнів, які є сторонами булінгу:

                   Норвезький психолог Дан Ольвеус у своїй книзі “Булінг в школі: що ми знаємо і що ми можемо зробити?” дуже чітко визначає типові риси учнів, які є сторонами булінгу.

 

Типові риси булерів:

вони відчувають сильну потребу панувати, підпорядковувати собі інших, задля задоволення власних потреб і цілей;

– вони є дуже імпульсивними;

– часто зухвалі та агресивні навіть з дорослими;

– не виявляють співчуття до своїх жертв;

– якщо це хлопці, вони зазвичай фізично сильніше всіх в групі.

 

Типові риси жертв булінгу:

– вони вразливі, полохливі, замкнуті;

– вони часто тривожні, невпевнені в собі, мають низьку самооцінку;

– схильні до депресії, частіше за ровесників думають про самогубство;

– не мають друзів серед однолітків, частіше спілкуються з дорослими, або з молодшими за віком;

 

!ШАНОВНІ  БАТЬКИ, зверніть увагу! Діти, що стали жертвами булінгу проявляють наступні особливості поведінки:

– прикидаються хворими, щоб уникнути походу до школи;

– бояться самостійно йти до школи та зі школи, просять їх проводжати, спізнюються на уроки;

– в них порушується сон, апетит, спостерігається нервовий тик, вони відлюдькуваті та скритні;

– в них виявляють рвані, пошкоджені речі та одяг;

– часто просять дати грошей, або навіть починають красти;

– вони втрачають інтерес до навчання та улюблених занять;

– мають постійні садна, синці та інші травми;

– не бажають йти на контакт, мовчазні;

– як прояв крайнього ступеню: можуть здійснити суїцид.

 

У спостерігачів автор відзначає відчуття провини та власного безсилля.

 

Чинники, які впливають на агресивні та жорстокі прояви поведінки в учнівської молоді:

– негативний вплив ЗМІ на молодь;

– поширення культу насильства на телебаченні, в соціальних

мережах, суспільстві;

– низький рівень виховання, байдужість з боку батьків;

– низький рівень правової культури та грамотності населення;

– компютерні ігри, що пропагують насильство.

Наголошуємо, на сьогодні, в умовах загальнонаціонального карантину, учнівська молодь переважно спілкується в соціальних мережах. Тому педагогічним працівникам, батькам, громаді більшу увагу слід приділити своїм учням, дітям, школярам та студентам.

Від булінгу до кібербулінгу

КІБЕРБУЛІНГ – психологічне насильство та агресія у соціальних мережах. Віртуальні агресори публікують інформацію, яка принижує жертву, відправляють їй повідомлення з погрозами, викладають фотографії і відео зі знущаннями.

         За результатами опитування ЮНІСЕФ та Українського інституту соціальних досліджень ім. Яременка кожен п’ятий підліток в Україні (21,5 %) стає жертвою онлайн-знущань, а 21,1 % опитаних школярів відзначають, що ображали у соціальних мережах своїх колег по навчанню.

 

КІБЕРБУЛІНГ може починатись як жарт, якась забавка, але згодом перетворюється в переслідування і психологічний тиск, залякування. Дуже часто діти не розуміють, як себе поводити, бояться покарання, соромляться говорити про такі випадки. Та й більшість батьків часто не розуміють, як захистити свою дитину в мережі інтернет.

Різновиди кібербулінгу:

 

використання особистої інформації – викрадення паролів від приватних сторінок, електронної пошти для подальших погроз чи розповсюдження спаму;

анонімні погрози – анонім надсилає листи погрозливого змісту довільного або цілеспрямованого характеру, особлива ознака – наявність ненормативної лексики та груба мова;

кіберпереслідування – це одна з найжахливіших форм. Жертву приховано вистежують для скоєння нападу, побиття, зґвалтування. Кривдники можуть збирати інформацію про жертву, слідкуючи за її повідомленнями в соцмережах – фото, селфі з місця подій, розповіді про своє життя;

тролінг – розміщення в Інтернеті провокаційних повідомлень з метою викликати конфлікти між учасниками;

хепі-слепінг  (“радісне побиття”) – назва закріплена за відеороликами із записами реальних сцен насильства, які розміщуються в мережі Інтернет  без згоди жертви;

сексуальні посягання – з появою інтернету сексуальні збочення вийшли на новий рівень. Педофіл, замаскувавшись під фейковим ім'ям чи прикинувшись другом батьків, може запросити дитину на зустріч чи вивідати в неї час та місце, коли вона буде сама;

відчуження – будь-яка людина рано чи пізно хоче бути включеним в якусь групу. Виключення з неї сприймається дуже гостро, болісно. У дитини падає самооцінка, руйнується його нормальний емоційний фон.

 

Причини та ознаки кібербулінгу.

         Дуже часто ворожнеча з реального світу переходить у віртуальний. У реальності чи в інтернеті практично однаково розкриваються стосунки «агресор-жертва». Таким чином,  булінг сьогодні стає кібербулінгом. На цей факт слід звертати увагу батьків, особливо, якщо були випадки знущань з їх дитини .

         Але в соціальних мережах діти можуть спілкуватись і з людьми, яких вони зовсім не знають в реальному житті. В інтернеті дуже просто бути анонімним, що підвищує шанси стати жертвою знущання, бо анонімність передбачає безкарність.

 

КІБЕРБУЛІНГ МАЄ ДЕКІЛЬКА ПРОЯВІВ (ОЗНАК),

ЖОДЕН З ЯКИХ НЕ В ЯКОМУ РАЗІ НЕ МОЖНА ІГНОРУВАТИ:

– відправка погрозливих та образливого змісту текстових повідомлень;

– троллінг (надсилання погрозливих, грубих повідомлень у соціальних мережах, чатах чи онлайн-іграх);

– демонстративне видалення дітей зі спільнот у соцмережах, з онлайн-ігор;

– створення груп ненависті до конкретної дитини;

– пропозиція проголосувати за чи проти когось в образливому опитуванні;

– провокування підлітків до самогубства чи понівечення себе (групи смерті типу “Синій кит”, “Червона сова” та ін.);

– надсилання фотографій із відвертим зображенням (як правило, дорослі надсилають дітям).

 

Наслідки кібербулінгу:

– психологічно зламана особистість;

– замкненість у собі;

– відчуження від реального життя;

– боязнь спілкуватися з однолітками;

– суїцидальні наміри;

– адміністративна та кримінальна відповідальність (штраф, ув`язнення);

– осуд оточуючих.

 Рекомендації батькам  щодо виявлення випадків цькування та захисту дитини від кібербулінгу.

 

Наслідки булінгу.

         В першу чергу треба розуміти, що жодне насилля вчинене стосовно дитини не проходить безслідно. Наслідки булінгу можуть бути різні. Найчастіше — це замкнутість, психологам доводиться працювати з підлітками, які абсолютно не вміють спілкуватися з навколишнім світом. Доводиться пояснювати, що світ не такий страшний, яким був до цього. Це може тривати доволі довгий час. У таких дітей руйнується віра у соціум, вони насторожені, тривожні. Але найстрашніше те, що булінг може стати причиною  суїцидальних думок та намірів. В тому випадку коли дитина не має з ким порадитись та отримати підтримку, самостійно знайти вихід з ситуації що склалась. Тому, перш за все, батьки педагогічні працівники мають підтримати дитину. Часто вони думають, що це само собою минеться, але це не так.

 

Як почати говорити з дитиною про булінг.

          Якщо дитина повідомляє вам про те, що вона або ще хтось піддається знущанням, булінгу, підтримайте її, похваліть дитину за те, що вона набралася сміливості і розповіла вам про це, і зберіть інформацію (при цьому не варто сердитися і звинувачувати саму дитину ). Підкресліть різницю між доносом, з метою просто доставити комусь неприємність, і відвертою розмовою з дорослою людиною, яка може допомогти.

Одним зі способів почати говорити з дитиною про булінг є спільний сімейний перегляд фільмів відповідної тематики, так звана фільмотерапія.

Список фільмів на тему: «Керрі» (1976), «Опудало» (1983), «Серце Америки» (2002), «Піф-паф, ти мертвий» (2002), «Клас» (2007), «13 причин чому» (2017).  

Переглядаючи фільм, дитина може провести паралель з тим, що відбувається з нею, побачити свою ситуацію і поділитися з батьками.

 

Щоб захистити дитину від кібербулінгу треба:

 

здійснювати батьківський контроль (але робити це обережно з огляду на вікові особливості дітей (для молодших – можна обмежити доступ до сумнівних сайтів, для старших – час від часу переглядати історію браузеру);

застерігати від передачі інформації у мережі.

Пояснювати, що є речі, про які не говорять зі сторонніми: прізвище, номер телефону, адреса, місце та час роботи батьків, відвідування школи та гуртків – ця і подібна інформація має бути конфіденційною;

навчити молодь критично ставитися до інформації в інтернеті. Не все, що написано в мережі – правда. Якщо є сумніви в вірогідності – звертатися до дорослих за допомогою;

розказувати дітям про правила поведінки в мережі. В інтернеті вони такі самі, як і в реальності, зокрема, повага до співрозмовників.

Якщо дитина потерпає від знущань кібербулера, їй буде дуже складно зізнатися у цьому батькам чи ще комусь.

На це є декілька причин:

  • страх, що дорослі не зрозуміють сенсу проблеми;
  • страх бути висміяним через буцімто незначну проблему;
  • страх бути покараним чи що постраждає хтось рідний за «донос» на булера, особливо, якщо цькування зайшли далеко і дитина під контролем агресора;
  • страх з’сувати, що «сам винен» і знущання цілком справедливі.

 

         Наголошуємо на тому, що боротьбу з кібербулінгом ускладнює безкарність в інтернет-просторі, коли кожен може видати себе за будь-кого, не відповідаючи за наслідки дій. Тому, найкраще що можуть зробити батьки та вчителі – виховувати в дитині упевненість в собі, розказувати їй про небезпеку, будувати довірливі відносини. Тоді у разі виникнення такої негативної ситуації дитина одразу ж  буде звертались по допомогу дорослих, яким довіряє.

 

ШАНОВНІ ДОРОСЛІ!

Частіше спілкуйтеся зі своїми дітьми, адже, бути уважними, розуміючими, турботливими, ніжними, люблячими  – так просто. Любіть своїх дітей.  Бажаємо Вам і вашим родинам – здоровя, щастя і любові!