Гендер

ҐЕНДЕР (від англ. gender – рід) – соціокультурна, символічна конструкція статі, що покликана визначати конкретний асоціативний зв’язок, забезпечувати повноцінну комунікацію та підтримувати соціальний порядок.

Іншими словами, ґендер – це змодельована суспільством та підтримувана соціальними інститутами система цінностей, норм і характеристик чоловічої й жіночої поведінки, стилю життя та способу мислення, ролей та стосунків жінок і чоловіків, набутих ними як осо- бистостями в процесі соціалізації, що насамперед визначається соціальним, політичним, економічним і культурним контекстами буття й фіксує уявлення про жінку та чоловіка залежно від їх статі [69, с. 11].

Спочатку термін «ґендер» використовувався в лінгвістиці для позначення граматичної категорії «рід». За однією версією, у новому, не граматичному сенсі це поняття використав  психолог Роберт Столер у 1958 році для виокремлення в якості соціокультурних характеристик такі поняття, як «маскулінний» та «фемінний». За іншою версією, поява терміну «ґендер» пов’язана з англомовними феміністками, які в 60-ті роки минулого століття розширили значення поняття «ґендер» від граматичного роду до опису чоловічої та жіночої поведінки.

Слід розрізняти поняття «стать» і «ґендер». Термін «стать» вживається для позначення біологічних, анатомічних, фізіологічних відмінностей між жіночим та чоловічим організмами, що виражаються різною участю чоловіка та жінки у репродуктивному процесі, відмінними геніталіями, набором хромосом. Якщо біологічна стать дається людині від народження, то ґендер конструюється соціально та зумовлюється культурою суспільства в конкретний історичний період. Ґендер  – це соціальна стать, що формує поведінкові, культурні, психологічні, візуальні та інші соціально-культурно зумовлені відмінності між чоловіками та жінками.

ҐЕНДЕР – досить складне поняття, оскільки розкриває багатоаспектний зміст явища. У науковій літературі воно вживається в кількох значеннях: / ґендер як соціально-рольова й культурна інтерпретація рис особистості та моделей поведінки чоловіка і жінки, на відміну від біологічної; / ґендер як набуття соціальності індивідами, що народилися в біологічних категоріях жіночої або чоловічої статей; / ґендер як політика рівних прав чоловіків та жінок, а також діяльність зі створення механізмів щодо її реалізації/.

Більш докладно – «СЛОВНИК ҐЕНДЕРНИХ ТЕРМІНІВ» (за посилання http://a-z-gender.net/ua/wp-content/uploads/2018/05/Slovnyk-gendernyh-terminiv.pdf).

Дитяча бездоглядність

Дитяча бездоглядність – одна з найгостріших проблем сучасного суспільства

Безпритульними прийнято називати дітей, які були покинуті батьками, які самі залишили сім’ю чи, які перебували у дитячих закладах і не мають певного місця проживання.

Явище дитячої бездоглядності і безпритульності є складним і неоднозначним, адже ці діти є жертвами не лише власних родин, але й байдужості оточуючих та суспільства. Основними причинами виникнення такого явища як дитяча бездоглядність та безпритульність є безробіття, зростання цін на продукти першої необхідності, зокрема і дитячі, погіршення матеріального благополуччя значної частини населення, втрата цінності інституту сім’ї, зниження відповідальності батьків за виховання дітей, збільшення незайнятих дітей та підлітків, відсутність роботи з організації дозвілля дітей за місцем його проживання, загострення конфліктів між батьками та дітьми.

Зрозуміти специфіку сучасного феномена дитячої бездоглядності і безпритульності в Україні дозволить аналіз соціального портрету дітей, які більшість свого часу проводять на вулиці чи живуть там: віковий склад, особливості сімейного оточення, звичок та способу життя, міжособистісних стосунків тощо. Бездоглядні та безпритульні діти в Україні — це переважно особи до 14 років. «Самостійно» діти йдуть з дому, починаючи з 6-7 років. Серед бездоглядних, а особливо серед безпритульних дітей частка хлопців вища, ніж частка дівчат.

З метою подолання основних причин дитячої бездоглядності необхідно ще на ранній стадії виявляти сім’ї, які неспроможні виконувати виховні функції, вживати заходів для запобігання соціальному сирітству, створювати належні умови для всебічного розвитку та виховання дітей, поширювати форми сімейного виховання, влаштування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування у дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім’ї, забезпечити підготовку та перепідготовку батьків-вихователів та прийомних батьків, фахівців закладів соціального захисту дітей, збільшувати обсяги фінансування заходів щодо подолання дитячої безпритульності і бездоглядності, а вирішення таких проблем покладати не лише на відповідні служби, але й вирішувати суспільством в цілому.

НЕ ЗАЛИШАЙТЕСЯ БАЙДУЖИМИ

у випадку виявлення бездоглядних та безпритульних дітей, просимо повідомити Службу у справах дітей Cлов’янської міської ради

 Місцезнаходження:

84122, Донецька обл.,м. Слов’янськ, пл. Соборна, 2 

Телефон служби, e-mail:

+38(06262) 3-41-13, 3-51-25     sdn@slavrada.gov.ua

 

З 1 листопада – дистанційне навчання

Увага!

Відповідно до наказу відділу освіти Слов`янської ВЦА з 01.11.2021

в закладах освіти міста запроваджується дистанційне навчання.

Форми проведення занять учителями ліцею під час дистанційного навчання дивіться у групах класів (Viber, Telegram).

Заняття відбуваються за встановленим розкладом на платформах ZOOM, Google Meet та Classrooom.

Нагадуємо про важливість встановлення цих додатків на електронні гаджети дітей!

Тематика уроків та результати навчальних досягнень учнів можна переглянути в електронному журналі (nz.ua).

У разі виникнення питань звертайтеся до класних керівників або до адміністрації ліцею.

Сподіваємося на розуміння та плідну співпрацю. Бажаємо успіхів!