Творча зустріч ліцеїстів і вчителів у рамках діяльності Мистецького арсеналу ліцею із літературознавцем і перекладачем М.Нестелєєвим

На зустріч із Максимом Аркадійовичем Нестелєєвим учні 8, 9, 10 класів ішли з неприхованим зацікавленням: хто він, людина з книжковими титулами «учений-літературознавець», «перекладач»? Старшокласники очікували довгого наукового зарозумілого виступу, до яких у принципі звикли тут, у стінах ліцею. Очікували на цю зустріч і вчителі, але з іншими сподіваннями: яким став він, колишній учень ліцею і його вчитель-словесник, блакитноокий усміхнений хлопчина, а тепер знаний, незважаючи на вік, науковець і усе більш упізнаваний в Україні перекладач сучасної американської літератури?..

До зали стрімко увійшов молодий чоловік з рюкзаком, що видав у ньому юнацьку або, скоріше, мандрівничу натуру. Привітно усміхнувшись, став викладати на стіл товстелезні книжки, чим викликав одразу цікавість у публіки: невже сам написав? чи оце буде зараз нам пропонувати читати цю нудоту, судячи з розмірів книжок?..

Але Максим Нестелєєв одразу підкупив недовірливе юнацтво похвалою: насправді сучасна молодь читає ДУЖЕ багато: підручники, Інтернет-видання, листування в соцмережах, пости, блоги, книжки, де переважають малюнки, а не текст… Читає дуже багато.. але не завжди те, що потрібно й по-справжньому цікаво.

…Читаємо фантастику, детективи, прагнемо вигаданих світів і обставин. «Ескапізм – так пояснив Максим утечу сучасної молоді від реальності, – прагнення самовидалитися, поринути у світ ілюзій і фантазій.. Чи не тому бестселерами залишаються «Володар кілець» і «Гаррі Поттер»?

І тут же – невимушена й цікава розповідь про його вподобання, його книжки, які настільки захопили, що з’явилося бажання перекласти їх для широкого загалу, показати українському читачу українською ж мовою. Оригінально? – так. Патріотично? – думаю, дуже. Без усіляких пафосних промов робити професійно свою справу й просувати, як любимо говорити, український продукт.

У багатьох присутніх з’явилося бажання прочитати американців у його, Максимовому, перекладі: Томаса Пінчона «Виголошення лоту 49», Джозефа Макелроя «Бомбу» й «Перед останнім роззброєнням», Роберта Кувера «Пісеньки та наспіви: небилиці», Вільяма Ґеддіса «Агапе агов», Дона Делілло «Зеро К».

Маю думку, що доки ми подолаємо інтелектуальну прозу американських авторів, у викладі Максима Нестелєєва з’явиться ще багато нового, цікавого й розумного. А зараз учні залюбки фотографуються з майстром, тримають у руках його переклади, сподіваюся, з наміром запам’ятати назву й прочитати хоча б тому, що дуже захопив, зацікавив цей харизматичний юнак, на літературознавчі лекції якого ходить Київ. А хіба ми гірші? – тож одразу домовляємося про наступну зустріч.

А поки насолоджуємося публіцистикою автора в модному й популярному виданні «Український тиждень», куди й вас запрошуємо!